Зарубежная поэзия

- Один, два, три, четири, пять...
- Не рахуй, не треба!
- Але ж їх так хочеться в долоньки взять,
Дотягнутись і зірвати з неба.

- Ти знала, що у кожного зірка своя?
- А як таке може бути?
- Он глянь, там, у куточку твоя,
Її навіть голос чути.

Чуєш, кричить вона?
Про твою красу горлає!
Дивись, видна її одна сторона.
Вона наче серце тримає.

Серце своє я тобі дарую.
Цей подарунок справді від душі.
Я тебе безмежно ціную.
Мої почуття уже на межі.

Давно хотів сказати,
Що...

Все що завгодно я Тобі віддам...
Якби могла, я навіть Небо прихилила...
Щоби на заздрість всем земним рокам,
Тебе переповняла БОЖА Сила....

21.10.2011г

Якби була я президентом
І мій народ жив у пітьмі,
Я відгукнулася б поетом
На дні холодні, дні сумні…

Яка краса - блакитні очі,
Яка любов - світ мерехтить
В полоні відчаю і ночі
І вабить невгамовну мить.

У царстві смутку і недуги
Душа вже звична до пера,
Як диригент зітха від туги -
На світі є висока гра…

Кого любить не вибирає,
Багатства слави не шука,
Як мавка в хащах слів блукає,
На чуйне серце зазіха.

Якби була я президентом,
То запитала б у зорі
Чи маю фах - за...

…Тож удосвіта вставала
І зневірена украй
Бога пошепки питала: -
Чи насправді десь є рай?

Де нема думок:-як жити?
Де іржа не точить світ-
Тепле літо,стигле жито
І нічого не болить.

Смуток там не порядкує,
І розп'ятих днів нема...
Там царівною святкує
У безмежності весна.

І в задумі у великій
Кружеляста тінь -Земля -
Добрим спокоєм сповита,
Схожа трохи на маля…

Тож удосвіта вставала
І знедолена украй
Бога пошепки питала: -
Чи візьмуть мене у рай?

Коханий мій!
Тебе вітаю, з цим,
Нашим, днем весни.
Я знаю, що тебе
кохаю, уж десять
років. Ні, тебе
я буду пом'ятати
нарешті всі роки.
Пробач мені усі
грихи, провини й
помилки.
Твоя кохана навіки!

08.03.2006

Плече до плеча, юнкери і студенти,
І ти, гімназисте, ставай,
Прийшла наша черга примкнути багнети
І йти боронить рідний край.

Студентський наш курінь крокує на Бахмач,
Та там вже червоні полки.
Напевно, нам, мила, не доля вже бачитись
І ждуть мене кращі світи.

На станції Крути співають гармати,
Розмову веде кулемет.
Потрібна підмога, та годі чекати –
Не той політичний момент:

В столиці Петлюра пакує валізи
І топить в крові «Арсенал»,
Старенький Грушевський захоплено пише...

Energy... the universal power,
making any thing and matter one.
It creates eternal tower
of everything that was and should be done.

Existence... the calibration source,
giving all its name and special task.
Where energy is a special force
that's up to place ideas on the desk.

Divinity... the existential ocean,
where every essence plays its role on stage.
Where energy is spinning in a motion...
and it is so at any time in any age.

Твої обійми- полум'я в мені.
Мій ніжний янгол ,залишись зі мной

Ти крізь думки пройшов у мої сни.
А погдяд надихнув мене собою.

Очей блакитних лагідна краса,
Вони безхмарне небо надімною.

Мов поля волошкового краса,
Зігріло моє серденько зимою...

Великий Бог дарує нам життя,
А сонечко всю землю зігріває.

Ви - сонечко, що нам несе зима!
Ви зіронька, яка на небі сяє!

Ви пролісок, що виріс навесні,
Тендітний, але здатний дивувати,.

Саме таку побачили вас ми -
Тендітну жінку та дбайливу Матір!

Сегодня тайно объединился с звуком свет
В гармонии неповторимой.
Да, Света больше стало на Земле.
Его пучок из нервов притянул,
Хорал кристальных Душ
Тот Свет в себе носил,
И вот материализовался Свет.
Он видимо невидим,
Но он растет.
Встречайте люди Свет!
Лишь чистые Его увидят.
Любви прозрачный Свет…

Из глаз твоих течет любовь,
она же открывает глаза миру.


13.02.12.
Наталья Шлемова