Зарубежная поэзия

Кривляє обличчя суддя
Він судить мистецтво
Якого насправді нема.
Ваша відраза - то доказ
Що у світа слинява душа.
Кожне слово – то показ
Світу нема.
Є тільки кожний.
Є тільки те,
Що зветься
Я

Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чесно, незрадливо,
Усе як є — дорога, явори,
Усе моє - все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори.

Що твої думки?- то полохливий вітер
Що твоє життя? - то примарний сон
З твого серця проростуть рожеві квіти
Коли займеш свій підземний трон

У яку мить ти почуєш подих світу?
Які осяють твоє чоло зірки?
У вогкій землі нескінченне літо,
У вогкій землі завше праведні часи

Сумуватиме чорне хмарне небо,
Чи захід - буйний та стрімкий,
Твоє життя залишить себе,
У памяті людей прозорій і тривкій.

Що було зі світом і що буде?
Зі сторони могилля все одне
Буде те ж саме і ті самі люди...

Por el pasea de la Vida yo nuevamente vengo,
Alguno recuerdos, conocimientos y la energia tengo,
Asi como deseos, aspiraciones, pensamientos y la conciencia libre,
Paseo, muy inspirado y intelligente... Aqui todo es posible.

Сalle conocida... En otra vida... Personas familiarizadaz,
Como las almas, y como actores, vestidos con trajes intencional.
Сomo jugadores, que se aventuraron a experimentar con acuerdos grandes,
En el mundo, donde se muestran materia y energia entre si en una...

Silence is round me, wideness ineffable;
White birds on the ocean diving and wandering;
A soundless sea on a voiceless heaven,
Azure on azure, is mutely gazing.

Identified with silence and boundlessness
My spirit widens clasping the universe
Till all that seemed becomes the Real,
One in a mighty and single vastness.

Someone broods there nameless and bodiless,
Conscious and lonely, deathless and infinite,
And, sole in a still eternal rapture,
Gathers all things to his heart for...

Кожна думка, кожна дія
Силу свою має
Сила ця міняє Всесвіт
Та і нас міняє

Дозріває дика груша
Гарбуз дозріває
Дозріває і людина
Очі відкриває

Все на світі живе – дише
Дише – оживає
А чого людина тужить
То ніхто не знає

Море синє, синє небо
З неба сонце сяє
Сонце світить всім із неба
Веселкою грає

Веселка весела
Землю обійняла
Об’єднала землю й небо
Сходинками стала

Стала радісна дорога
Як прозріли очі
Та й іди собі, небога
Хоч посеред ночі

Птаха тягне синє...

Не воскрешай, щоб знову поховати
Відлуння недосяжних берегів...
Чекав на те, на що не слід чекати...
Шукав того, чого не розумів.

Не вперше я кохав... і не в останнє,
Втрачаючи омріяні світи...
Залишу лиш конверт "до запитання",
Та спалені надією мости.

Виє вовк
Дурний собака
Виє сірий в долинУ
Вовчий гонор розіп’ятий
Стирчить тінню на снігу

Виє вовк
Далеко чутно
Заспокойся заметіль
Виє вовк і вже не сумно
Світить місяць, зникла біль

Виє вовк
Дурний собака
Вже без болю, без жалю
Любий Вовчику, мій братчик
Волю чую я твою

- Один, два, три, четири, пять...
- Не рахуй, не треба!
- Але ж їх так хочеться в долоньки взять,
Дотягнутись і зірвати з неба.

- Ти знала, що у кожного зірка своя?
- А як таке може бути?
- Он глянь, там, у куточку твоя,
Її навіть голос чути.

Чуєш, кричить вона?
Про твою красу горлає!
Дивись, видна її одна сторона.
Вона наче серце тримає.

Серце своє я тобі дарую.
Цей подарунок справді від душі.
Я тебе безмежно ціную.
Мої почуття уже на межі.

Давно хотів сказати,
Що...

Все що завгодно я Тобі віддам...
Якби могла, я навіть Небо прихилила...
Щоби на заздрість всем земним рокам,
Тебе переповняла БОЖА Сила....

21.10.2011г