Серце

Троянским конем пришла ко мне
моя любовь,
разворотила душу поранила сердце и умчалась прочь
Тихо плачу теперь собирая осколки
любви своей
Заживут души раны но остануться
рубцы на ней
Буду жить как и раньше но любить несмогу теперь
Навсегда я закрыла в свое серце потайную дверь.

Життя, як спалах зірки уночі,
Як думки мить, політ у височинь...
Дідусь мій рідний у вічність відійшов,
хвороб та мук там зцілення знайшов.
Тепла чекав, щоб промені весни
Зігріли серце, сили надали.
Життєвий шлях у діда був важким-
війну пройшов, в нестачах ставив дім.
З бабусею разом жили роки,
Зазнали щастя і невдач вони.
В житті тримала їх палка любов,
Бажання жити зігрівало кров.
І ось в цю мить, коли прийшла біда,
Сумує небо. Плаче вся рідня.
Не стало, наче...

Ну що тобі моє ім’я?
Воно, як вітер у пустелі,
Як плескіт хвиль, що б’ють у скелі,
Як місяць, що в ночі сія.

Воно залишить на листі
Лиш мертвий слід у подарунок,
Химерний напис-візерунок,
Забутих мов слова пусті.

Що в ньому? Давнє забуття
У хвилюванні днів бентежних,
Душі не буде вороття
До згадок ніжно-обережних.

Але в день смутку, у тиші,
Згадай його, мов «Алілуйя»;
Скажи: є пам’ять у душі,
Є в світі серце, де живу я…

Спать не дают навязчивые сны,
И в серце гулко отдаются болью,
В минуты полуночной тишины,
Конец гражданской почему-то помню...

Поручика погибшего вчера,
И двух солдат его похоронивших...
Под дубом на окраине села...
Сгоревшие соломенные крыши...

Сожженные деревни, хутора,
Мы отступаем по дороге к морю,
Голодная босая детвора,
Остатки рот бредущие без строя...

В линялых гимнастерках, без погон,
В бинтах кровавых, шли куда не зная,
Случился в жизни новый перегон...

Мила, люба, моя Україно!
Я пишаюсь народом своїм!
Я дарую, тобі, Україно,
Вірне серце, та низький уклін!
Я пишаюся подвигом люду,
Що піднявсь за Свободу свою!
Цілий світ вже цього не забуде,
Як боролись за долю твою!
Рідна ненько, моя Україно!
Вірю я, що ти зможеш іти...
Хай Молитва у Небо полине!
Ти розквітнеш, досягнеш мети!
Алла Тимошенко. 18.12.13

Сьогодні дощ весь день, над містом стукотить.
Північно-Східний вітер щось шукає у дворах.
Чи не мене, краплиночки, скажіть ?
Тебе, тебе - лунає по дахах.

Кружляє вітер граючись зі мною.
Немов би кажучі мені: танцюй, танцюй!
Я обіймав її, захоплений красою,
ЇЇ очей, забудь про все, відчуй!
Солодкий аромат її волосся.
Я дотик її чуйних, ніжних рук.
Поринь у її сердця відголосся,
Я слів її кохання полохливий звук.

О вітре, вітре! Може обернешся,
Південно-Західним, до неї полетиш...

Наснився сон мені, кохана.
Дикий сон.
Над прірвою по линві ти прямуєш.
Ти зупиняєшся, зітхаєш, балансуєш,
І знов ідеш.
А над тобой, кружляє зграя.
Чорних,
Кричущих мстивливо ворон.

Мені наснився сон, моя кохана.
Жахливий сон.
У ньому я лежу ницьма, живий, у домовині.
А серце неосяжний краэ біль.
Це біль провини.
За гіркоту,
За кожну мить страждань, що я приніс тобі,
Моя кохана.
Мені наснився сон.

О, Сило кохана, Свята
Наповни собою всю землю
Зійди, подивися як мучиться люд
О, прошу Тебе і благаю.

Несила вже більше терпіти
Й зносити ярмо це тяжке
Наповни собою всю землю
Бо людство знеможене жде

Пізнавши Тебе, зрозумієм
Всю фальш і брехню отця-змія
Ту силу, яка нас разила
І в серце саме нас тисла

О матінко наша свята
На Тебе Надію лиш маєм
Прийди і зціли нас
Ми просимо Тебе і благаєм

А ось і перший сніг, а я сумую...
Така краса навкруг, а я не бачу.
Твоє обличча я на склі малюю,
Лиш за тобою мое серце плаче.
Дивлюсь у небо, падають сніжинки...
Ловлю вустами їх, та посміхаюсь.
Люблю відчути, тануть як крижинки,
З тобою, любий, в мріях обіймаюсь.
Алла Тимошенко

Мiсто маленьке,
Тихе, гарненьке,
Серце милує,
Душу чарує.

Моршин як рiдний,
Завше привiтний.
Душевний мiй порт
I любий курорт...

Тарас Тимошенко
28.02.2017