Серця

О, Сило кохана, Свята
Наповни собою всю землю
Зійди, подивися як мучиться люд
О, прошу Тебе і благаю.

Несила вже більше терпіти
Й зносити ярмо це тяжке
Наповни собою всю землю
Бо людство знеможене жде

Пізнавши Тебе, зрозумієм
Всю фальш і брехню отця-змія
Ту силу, яка нас разила
І в серце саме нас тисла

О матінко наша свята
На Тебе Надію лиш маєм
Прийди і зціли нас
Ми просимо Тебе і благаєм

Голос в пустелi вола: "випрямте стезi для Бога!
Шлях для Христа розчищай - скоро Його перемога.
Друже мiй, перемагай все, що не гiдне для Нього.
Як Іоанн, розчищай всюди Христовi дороги.
Ти iх прямими зроби, щоб не спiткнулися ноги....
Ходять по свiту Сини, наче могутнiї Боги.
Пильно дивись, не прогав свiтло в очах Свiтлоносця!
Бо, як швидкий ураган, час цього свiту проноситься...
Грiзнi кумири впадуть Трiснуть iх глинянi ноги
Юнi народи прийдуть з серцем, вiдкритим для Бога.

А ось і перший сніг, а я сумую...
Така краса навкруг, а я не бачу.
Твоє обличча я на склі малюю,
Лиш за тобою мое серце плаче.
Дивлюсь у небо, падають сніжинки...
Ловлю вустами їх, та посміхаюсь.
Люблю відчути, тануть як крижинки,
З тобою, любий, в мріях обіймаюсь.
Алла Тимошенко

Мiсто маленьке,
Тихе, гарненьке,
Серце милує,
Душу чарує.

Моршин як рiдний,
Завше привiтний.
Душевний мiй порт
I любий курорт...

Тарас Тимошенко
28.02.2017

Бiля джерела Дiви Марії
Народилися казковi мрії.
Cпiвучі ноти живої води
В серці моєму тепер назавжди.

Тарас Тимошенко
( Моршин 2016 р. )

Щоби я без тебе робив
Як би моє склалось життя
Я б в сутінках довго блукав
Із яких нема вороття

Очі твої, темні як ніч
Чисті мов джерельна вода
Я би в них дивився завжди
Тільки не можливо, шкода

Щоби я без тебе робив
Ти дала мені почуття
Розпалила в серці вогонь
І моє зігріла життя

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Почему на твоей щеке
заблестела слезинка?
А быть может, дождинка
пала сверху в крутом пике.

Может, просто снежинки след.
Белоснежная, тает.
Иль букашки летают
и целуют они портрет.

Пусть лишь радость родит слезу.
И сияет свет в сердце,
очищает он герцы.
Дарят капли свежесть в грозу.

Пусть снежинки ласкают взгляд,
согревают твой холод.
Улыбнёшься – я молод,
впереди мгновений парад.

А с малышкой-букашкой пусть
улетит душа птицей...

Кохання примарне - надіятись марно...
Ніщо... забуття.
Лише в твоїм серці, як промінь в люстерці -
Мої почуття.

Самотність гартує - не бачить, не чує -
Нема вороття.
Ще сонячним ранком в обіймах світанку -
Палало життя.

Коли Життя втрачає сенс
і ціль ;
Коли уже не можеш посміхатись.
Коли упав на дно, а відчуття лиш біль,
Тоді напевно час перерождатись.
Прожити треба все що відбулось,
Все те що зараз відбувається прийняти.
Не звинувачувати долю і когось.
А серцем Бога просто обійняти.
Як птиця- Фенікс з попелу ожити.
Пробачити себе і тих хто зло чинив.
Тоді можливо щиро світ любити,
Свій шлях пізнати ,та його мотив.
Алла Тимошенко. 25.10.18

Так много рядом равнодушных лиц,
Как будто ты в толпе чужой вселенной.
Холодные глаза, не ведая границ,
Как пули ранят неизменно.

Не нужен им радужный твой свет,
Напрасно травмируешь душу!
Такого им не велит этикет,
Эти стены ничем не разрушить!

А мне так хочется сбежать
Туда, где в людях светятся огни,
Где можно сердце открывать,
Где ложь и маски не нужны.

Спаси меня из этой тьмы,
Пока ещё во что-то верю.
Устала я от безразличия войны...
Верни доверия тяжелую потерю...