Серця

Отец Мой! Я - твое Творенье
Среди Творений Бытия.
Мое земное воплощенье –
Урок Любви. Я - дочь Твоя!

Перед Тобой, с открытым серцем,
В лучах Любви Твоей стою,
Мелодией Любви Вселенской,
Прошу наполнить Суть мою!

Чтоб стала я Твоим сияньем
В Мгновеньи, под названьем –Жизнь,
И родником, и храмом знаний
Для тех, чей Дух стремится в Высь!

Чтоб, Твою Славу приумножить
Служеньем Свету, и Мечте
Твоей, о совершенном Мире!
И о гармонии в Душе!

Отец Мой! Я - твое Творенье
Среди...

Якби була я президентом
І мій народ жив у пітьмі,
Я відгукнулася б поетом
На дні холодні, дні сумні…

Яка краса - блакитні очі,
Яка любов - світ мерехтить
В полоні відчаю і ночі
І вабить невгамовну мить.

У царстві смутку і недуги
Душа вже звична до пера,
Як диригент зітха від туги -
На світі є висока гра…

Кого любить не вибирає,
Багатства слави не шука,
Як мавка в хащах слів блукає,
На чуйне серце зазіха.

Якби була я президентом,
То запитала б у зорі
Чи маю фах - за...

Запо-ВЕдь в заповеднике лживых бомжей
Не плывет дальше страшных портовых ежей,
Ритм звучит ему серце мигает в ответ
Скроро всех - скоро всех подадут на обед...

И уходя от мысли этой,
Сквозь Тьму и Лёд летит Дракон
Огонь сердец сияяет светом
И зачинает новый Кон

Где разум действием сияет
Рождая Меру и богов
И Правда бытность возрождает
В которой Духу нет оков...

Мов книгу, я думки гортаю,
Листи в мережі розсилаю…
Просто : «ПРИВІТ!»
Себе я відпустила,
Аби міг ти прийти красиво
РОЗТАНЕ ЛІД…
На розкиданих листках
Напишу: «ЛЮБЛЮ» в думках,
Щоб по ним знайшов мене,
ТА РОЗТАНУВ ЛІД…
Із розкиданих шматочків
Я складу : «ЛЮБЛЮ» - це точно,
Щоб ти пам’ятав мене,
В ЗОРЕПАДІ ЛІТ…


Приспів:
Кохай мене! Просто кохай!
Шукай мене! Час наш тримай!
Цілуй мене, як вітер - квіти!
Бо ти для мене , а я – це ТИ!


Обірвано струною...

Я тут! Мене не бачиш, я- німа!
Я тут, щоби не збожеволів ти, мене нема!
Та обпікають мрії, почуття вогненне…
А ти все далі віддаляєшся від мене,
Не віриш ти мені,
Немає броду у Вогні!

Приспів:
Обережно – ЛЮБОВ!
Спробуй…Тронь!
Обережно - ЛЮБОВ!
В ній ….Вогонь!
Ніжно вабить…пече,
Та рікою тече…
Час – Текіла…
Обережно – ЛЮБОВ!
Полум’ям горить..
Обережно – ЛЮБОВ!
Вже в…Тобі…
Більше часу нема
Сходить Сонце в Вогні…
Вибач, милий, мені!

Я тут, Господиня...

Ветер умыл немой гранит
Время на миг остановилось
И по сухой его щеке
Слеза прозрения скатилась

Как вечности единый вздох
Ты Серцем обнял все пространство
Он изначально одинок
В единстве этом постоянство...

Троянским конем пришла ко мне
моя любовь,
разворотила душу поранила сердце и умчалась прочь
Тихо плачу теперь собирая осколки
любви своей
Заживут души раны но остануться
рубцы на ней
Буду жить как и раньше но любить несмогу теперь
Навсегда я закрыла в свое серце потайную дверь.

Падает снег,
Всюду зима, запорошила вьюга серца
Холодно,,,
Где же весна?

Життя, як спалах зірки уночі,
Як думки мить, політ у височинь...
Дідусь мій рідний у вічність відійшов,
хвороб та мук там зцілення знайшов.
Тепла чекав, щоб промені весни
Зігріли серце, сили надали.
Життєвий шлях у діда був важким-
війну пройшов, в нестачах ставив дім.
З бабусею разом жили роки,
Зазнали щастя і невдач вони.
В житті тримала їх палка любов,
Бажання жити зігрівало кров.
І ось в цю мить, коли прийшла біда,
Сумує небо. Плаче вся рідня.
Не стало, наче...

Лише у небі зірка запалаэ,
спаде на землю тінь, на серці сумно.
Душа до тебе лине та бажаэ.
Мені так важко у часи безлуння.
Я так хотіла, щоб ти поруч був,
Щоб ніжно зігрівав мене, кохая,
Але одна я - ти мене забув.
У темряві ночній стою сама я.
Моє обличчя вітерець ласкає,
Смахне сльозу, волосся заплете.
Один лише він сум мій знає,
І плач і крик с собою понесе.
Якби він міг тебе знайти, коханий,
І передати все моє тепло,
Мій поцілунок ніжний, незрівняний,
Для тебе...