Життя

Великий Бог дарує нам життя,
А сонечко всю землю зігріває.

Ви - сонечко, що нам несе зима!
Ви зіронька, яка на небі сяє!

Ви пролісок, що виріс навесні,
Тендітний, але здатний дивувати,.

Саме таку побачили вас ми -
Тендітну жінку та дбайливу Матір!

Лише у небі зірка запалаэ,
спаде на землю тінь, на серці сумно.
Душа до тебе лине та бажаэ.
Мені так важко у часи безлуння.
Я так хотіла, щоб ти поруч був,
Щоб ніжно зігрівав мене, кохая,
Але одна я - ти мене забув.
У темряві ночній стою сама я.
Моє обличчя вітерець ласкає,
Смахне сльозу, волосся заплете.
Один лише він сум мій знає,
І плач і крик с собою понесе.
Якби він міг тебе знайти, коханий,
І передати все моє тепло,
Мій поцілунок ніжний, незрівняний,
Для тебе...

Заспівало серце спів свій слов’їний ,
Сонячний промінчик у віконці грає,
Визначилось серце : саме ти - мій милий,
Зрозумівши якось, що воно кохає.

Вітерець дбайливо розігнав хмаринки,
Лагідно і ніжно граючись з листком,
Щоб було приємно нам у ті хвилинки,
Коли нас зігріє водночас любов.

В золотому сяйві грають мої коси,
А блакитне небо дивиться на нас.
І нехай з тобою іноді непросто,
Я тебе кохаю, як у перший раз.
А твої цілунки в серці зберігаю
,
Там моя скарбниця, і моє життя...

З лагідним цілунком у твоїх обіймах,
Зміниться миттєво все моє життя,

Якби я хотіла щоб були постійно,
З нами твоя ніжність і любов моя.

Це зігріє серце взимку у негоду.
Захистить від вітру сонячним теплом.

Щоб ми відчували ніжність та турботу....
Мовби нас сховала матір під крилом..\

Очі твої ясні, посмішка чудова..
Серце, що кохає мов у перший раз.

Райдуга над нами різнокольорова.
.Мов благословення дивиться на нас.

Ми відкрили серце, у бажанні ширім..
Кожен це...

Вітер віє вночі,
Якось тихенько так дме.
Трава в полі вночі,
Чомусь так швидко росте.
Річка плине вночі,
Чомусь зовсім не так.
Люди сплять у ночі,
Але не спить зодіак.
Зорі сяють вночі,
Золоте коло кружить,
Все вгамувалось живе
Тільки сонце не спить.
Зранку світло, роса,
Зранку радість бринить.
І життя як краса,
Дівча не йде, а летить


* * *


Зранку дихається легше
На світанку любиться гостріш
На сітанку любиться як вперше
На світанку я люблю дивиться
Як ти спиш

Немає іншого бажання,
Ніж пити з уст твоїх кохання,
Та пригорнувши в тихім гаю,
Прошепотіти... я кохаю.

Душа крізь час і простір лине,
Навстріч тобі... моя перлино.

Вони співають: Ще не вмерла Україна.
Ще досить м,яса на її кістках!
І з насолодою встромляють в її тіло вила
Смакуя жах і біль в її очах.

Чи то є люди, чи це зграя вурдолаків ?
Нема ні сорому, ні честі, ні жалю.
Вони відносять квіти Кобзарю, але!
Гризуться, проміж себе, наче б то собаки.

Ми всі перетворились на тварин.
Одні є хижаки, а інші вівці.
Та всі гуртом, ми відриваєм крильця,
Ще в навіть ненароджених дитин.

І рідний край наш, де пісні лунали
Де розквітало радістю життя...

Я покохала вас на лінії вогню,
Коли висіло в вас життя на волосині
Тоді сказали ви: "Я вас люблю"
А далі було:
Слава Україні!!!

( автор неизвестен)

Чотири роки промайнули
І ось ми знову перед Вами,
У вересні до Вас прийшли ми
За руку з цими дітлахами

Багато треба Вам сказати,
Для них Ви стали наче мати,
Ви наших діток полюбили
Та з кожним з них маленьке Ви життя прожили.

Ви вклали душу в них
Та все своє уміння,
І звідки вистачало
Для всього Вам терпіння?

Ви їх і хвалили,
Іноді сварили
Все це їм потроху
Додавало сили.

Дорослішали з ними й ми,
Бували й непорозуміння,
Але змогли Ви довести
Важлива річ - то є терпіння...

Я покохала Вас
на лінії вогню
коли життя мигтілло, як на волосині
ви пошепкі сказали:

- Я ВАС ЛЮБЛЮ!
а далі , крізь постріли і дим
лунало на весь Світ:

- СЛАВА УКРАЇНІ!

....
автор невідомий