Життя

Я тобі подарую букет
Хочеш з пролісків, хочеш з мімози
Бо за вікнами, йде весна
Й можливі, зливи і грози

А з весною, кохання йде
А з коханням, можлива трясця
Я тобі подарую букет
Та іще, поцілунок на щастя

Утону у твоїх очах
Та іще, пригорну до себе
без кохання, життя ніяк
Бо воно нам приходе з неба

Я тобі подарую букет
Хочеш з пролісків, хочеш з мімози
Бо за вікнами, йде весна
Й можливі, зливи і грози

я в котре, і в котре дивлюсь в височінь
і бачу як падають зорі...
Я бачу, як місяць, по небу пливе
мов човен у синьому морі...

я бачу, минуле... дитинство моє
усмішку ... і перші тривоги
я бачу всі помилки, рани душі
успішні й невдалі дороги

я бачу кохання, взаємне і ні
безмежне й миттєве мов грози
я бачу бузок, чорнобривці, полин
тюльпани та гілки мімози

я знову, і знову дивлюсь в височінь
я бачу, то сонце, то хмари
я бачу весну і осінь життя
я бачу буденність і чари...

Рідна нене, дорогенька,
Де знайти для тебе слово
Надорожче за усі,
Які є у цілім світі.
Я цілую твої руки
Поклоняюсь до землі,
Що знаходила ти сили
У тяжкім своїм житті.
Молю Бога, щоб жила ти
Довго, довго на землі
Бо надійнішого друга
Важко зустріть у житті.

листопад
1990р.

- - - - - - - - - - - - - -
Мама моя дорогая,
Как скучно мне без тебя.
Еслиб ты знала родная
Сколько грущу я одна.

Эти усталые будни,
Много невзгод и обид,
Хочется быть с тобой рядом
Чтобы...

Метет метель, а с ней и вьюга
И потеряла в ней ты друга
Замерз он где-то и в снегу
Ты говоришь "Я без него житть немогу.
Зачем послушала чужие я советы
Теперь хожу, ищу тебя, ну где ты.

Ты не хотела видеть слезы на его глазах,
А теперь сама идешь в слезах
Зачем де ты сказала ему нет,
Когда он говорил тебе "Привет,
Прошли года, а слово я свое сдержал
Я здесь" и слез своих не удержал.

Своей мечте он верен был и долго,
А оказалась встеча ваша так не долга
В чужом краю он лишь одну...

У життi як на довгiй нивi:
Є i радiсне i сумне.
Я частiше сумую нинi,
Нiж радiю... Та головне,
Що iще не вмира надiя
I, крокуючi по життю,
Ще i розумом володiю
I продовжую пiсню цю.
Ще i серце i памя’ть дiє,
Квiнуть мрiї, як тi сади...
Ти, надiє моя, надiє,
Надихай мене i веди.
Мiцно вiрую в cвiтлий шанс я,
Хоч не вiдaю поки, де
Я зустрiну, дiждуся щастя
I кохання мене знайде...

Коханням твоє серце мов сонцем зігрію,
Розвію думки, тих, хто заздрить мені,
Життю подарую найважливішу мрію,
Зізнавшись в коханні я від серця тобі.

Все в тобі, поважатиму, кохаючи, міцно,
Більш не дам сумніватися в вчинках своїх,
Доведу, почуття моє справжнє є, дійсно,
Щоб подумати гірко про мене не встиг.

І, я, не я, і що сталося поки, зовсім не знаю,
Я, чомусь, засмутилась, у останнюю мить,
Щось без тебе на небі сонце майже не сяє
Похмура, якась учорашня небесна блакить.

Дай нам Боже, дай нам сили
подолати всі шляхи,
Щоб дожили ми до згину,
а вороги - навпаки.

Хай гуляє вітер в полі
і даються нам в знаки,
що немає краще долі -
Батьківщина, я і ти.

Що це значить - бути з нами,
порявніись на віки
чи зробить верховну зраду,
щоб забути назавжди,
що є люд, є мрія вічна,
що не згасне у пітьмі,
вона бореться одвічно
за найкраще у житті.

Може й здатен хтось сягнути
до найвижчої мети,
та навряд, то просто люди,
що згубилися в пітьмі.

Не знаю кому як і що приносить біль,
Хоч більшість з вас його й не відчуває.
Мені ж, як кидають на рану сіль,
Несправедливість душу крає.

І крає не тому що я обділений чи здібний,
А тому, що доводиться мовчати.
Не доведеш нічого коли бідний,
Та все ж, так хочеться про це комусь сказати.

Що тільки роблять гроші із людьми!?
Не цінить більшість ні доброти, а деякі й любові.
Одна мета у їхньому простому, примітивному житті
Лиш обдурити й вкрасти, а потім жити на здоров’я.

Я не...

Неможливо спинити час.
Ми не в силах його спинити.
Та він може спинити нас,
у безмежжі своїм втопити.

Не пустити в майбутній день,
на вчорашній струні лишити,
щоб під звуки старих пісень
ми ніщо не могли змінити.

Щоб ми вранці були такі ж,
як і вісім годин до того.
Не мудріше і не сміливіш,
не навчившись чогось нового.

Не знайшовши свою мету.
Не відкривши потрібні двері.
Залишивши любов святу
існувати лише на папері...

Не можливо спинити час.
Загубитися в часі можна...

Душа летить до тебе милий
Так стрімко, Мов би журавлі
Несуть любов мою на крилах,
Щоб ти зігрівся у житті.

Щоб не шукав нещастя в долі,
Щоб не боліло на душі,
Щоб одиноцтво мимоволі
Не зачепилось на тобі.

Щоб ти побачив, як чудово
Коли любов в тобі живе -
Це мовби пісня колискова,
Це мовби сяйво най ясне....