Життя

Не плюй межиочі Землі!
Не плюй в лице свїй планеті!
Не сій того, чого не схочеш жать,
Адже все сіяне пожнеться!
Чи виправдання в забутті?
Та, підкоряючись Закону,
Той сіє зерна золоті,
А той- посіяв зуб Дракона.
Розсипав сміття навкруги,
Устане- та назад не обернеться.
Що залишає по собі,
І мріє, що йому минеться.
Та не минеться нікому!
Бо вічні Космосу Закони!
Під карми владою живем
Ми від народження до скону.
Не проклинай своїх дітей,
Не сій Драконове насіння,
Яке у проклятих...

Дідусь старенький – сива голова –
Пришкандибав до братської могили …
Постояв … щось згадав … прошепотів якісь
слова …
Дві квітки впали на гранітні брили,
А по щоці його котилася сльоза.

Життя важке, хоча проте цікаве,
Прожив цей сивочолий ветеран:
У сорок першому пішов на бій кривавий,
Хоча тоді ще й вісімнадцяти не мав,
А потім довгі-довгі роки працював
На благо Батьківщини – для Вітчизни слави!

Життя печать залишило свою –
І очі діда вже й забули, що є сльози,
Та тут...

Серед голої пустелі,
Де й травинка не росте
Встав оплот госпітальєрів –
Замок Крак де Шевальє.

Там живуть відважні люди –
Славні рицарі Христа -
Поважають їх усюди
Й феодали, і міста.

Горді воїни-монахи –
Вірні Господа сини
Не бояться ні Аллаха,
Ні самого Сатани.

І ніхто не міг пробитись
Через товщу древніх стін,
Аж прийшов до них із військом
Сам султан Салах ад-Дін.

«Гей, здавайтесь, християни! –
Сильна армія моя,
А за це в ім’я Аллаха
Я дарую Вам життя!»

Не...

Я не зможу без тебе жити
Бо без тебе життя не життя,

Я не зможу тебе не любити,
Надто сильні мої почутття.

Я не можу пригальмувати,
Щоб ступити на інший шлях,

Я не хочу потім страждати,
Що під сумнів взяла почуття.

І не зможу зріктся кохання,
Почуттів, що у серці моїм,

Це, як спів солов’їний ранній,
Це, як сонечко навесні.

Вважаю, що потрібні почуття,
Які нас змінюють за мить,

Які підкорюють собою світ,
Які виразніші за будь-які слова.

Вважаю, що потрібні почуття,
Вони і неймовірні і важливі,

Тендітні, несподівані можливо,
Без них свого життя не бачу я.


Вважаю, що потрібні почуття,
Вони дають нам змогу опинитись,

В країні мрій, щоб там насолодитись,
Коханням, що дарує нам життя…

Доля мені подарувала
Мої нестримні почуття.
Мов пісню лебеді співали,
Крильми тримаючи життя.

Не знаючи людської мови,
Ці птахи, вірність бережуть.
То не про них, пусті розмови.
Коханням височить їх путь.

У загадковім сподіванні,
Стремлінь, замрійливий політ.
До сонця, донесе бажання
І зустрічі щасливих літ.

Доля мені подарувала,
Твої нестримні почуття.
Мов пісню лебеді співали,
Крипльми тримаючи життя.

Наталія Максименко
10.02.2011 р.

Що твої думки?- то полохливий вітер
Що твоє життя? - то примарний сон
З твого серця проростуть рожеві квіти
Коли займеш свій підземний трон

У яку мить ти почуєш подих світу?
Які осяють твоє чоло зірки?
У вогкій землі нескінченне літо,
У вогкій землі завше праведні часи

Сумуватиме чорне хмарне небо,
Чи захід - буйний та стрімкий,
Твоє життя залишить себе,
У памяті людей прозорій і тривкій.

Що було зі світом і що буде?
Зі сторони могилля все одне
Буде те ж саме і ті самі люди...

Вечоріє, жевріє небо
Зорі спалахують у синяві
Я у думках своїх, йду до Тебе
Ти подобаєшся мені

Я кохаю тебе, шепчуть зорі!
Ти чарівна, повторює ніч
Сяйвом місячним, стежкою в морі
Йду до тебе, ти лише поклич

Йду до тебе, крізь ніч, понад роки
Понад сили і понад життя
Безкінечність, це лише два кроки
Нас єднає любов! Почуття!

Почуття, і нічого не вдієш!
Від кохання нема вороття
Саме так, ти пожнеш, що посієш
Сій любов, і здобудеш життя

Щоби я без тебе робив
Як би моє склалось життя
Я б в сутінках довго блукав
Із яких нема вороття

Очі твої, темні як ніч
Чисті мов джерельна вода
Я би в них дивився завжди
Тільки не можливо, шкода

Щоби я без тебе робив
Ти дала мені почуття
Розпалила в серці вогонь
І моє зігріла життя

Во дворе март месяц, полным ходом идёт весна,
А Славян братьев, - стравил заморский сатана!
Сам сидит мирно за океаном и насмехается…
Как братья Славяне, - кровью сейчас умываются.


Когда ж мы научимся думать своей головой?
Что нельзя идти озверело, брат на брата в бой…
Ведь в этих боях не только военные погибают,
Но неповинные дети, старики от бомб умирают.


И коль украинский брат не прекратит оборонятся…
Может такое на Украине сейчас в городах статься,
Что Украина в руинах от...