Зарубежная поэзия

Не тверди мне в дни печали:
В жизни место только снам –
Спит душа, и мир едва ли
То, чем кажется он нам.

Жизнь серьезна, жизнь реальна,
Гроб – не цель, и, путь сверша,
В прах вернуться изначальный
Не должна твоя душа.

Не печаль, не наслажденье
Суть пути и цель конца,
Только действие, стремленье
Открывает в нас Творца!

Время мчится, как на крыльях,
Стоек дух, но под конец,
Глуше, глуше марш к могиле
Барабанщиков-сердец.

На биваке, в битве ль честной,
Совершая жизни путь...

Скажіть: Чому на світі стільки зла?
Чому добру завжди потрібен захист?
Коли настане світлая пора?
Коли у душах запанує радість?

Скажіть: Чому на троні знов брехня?
Чому лукавий далі світом править?
Коли в серця повернеться весна?
І камінь їх в кохання переплавить?

Івано-Франківськ
27 листопада 2009р.

Місяць в веселковім ореолі
Пролива на землю срібне світло,
На нічліг спішать маршрутки кволі:
Напахалися за день – набридло.

Місто сонне, в парках стало тихо –
Десь-колись загавкає собака.
Поступово в житлах гаснуть вікна –
Мешканці втомились і йдуть спати.

Вихідні минули – завтра знову
Понеділком розпочнеться тиждень.
Знаю: пролетить він дуже скоро.
Сподіваюсь: буде він не гіршим.

Івано-Франківськ
29 листопада 2009р.

Орлани сім’я кинули з гори,
Чи їх приніс із лісу вітер босий,
Посеред лану серед хвиль трави
Три дерева зросли на чистих росах…

Мов душі, що не знали співчуття
В житті людському, помолились Богу,
І дав Він кожній спокою життя
Й дивитись досхочу на небо змогу…

Стоять вони, й куди ти оком кинь –
Безмежная далінь лише навкруги;
Те море незакінчених хвилин
Неначе мур від радості і туги…

Нема доріг до них – і то талан,
Лиш на гілля, бува, сідають птахи…
Ніщо не заважає їх думкам...

…їде Хвеська по дорозі
треться попа по підлозі
тріск на возі гуркотить
душка файно голосить:

хай живуть блага серцеві
колоритності рожеві
хай жирує бідний світ
чи колгоспник чи м’ясник
веселись народ ти в змозі
збійним тиском на морозі
розігріти силоміць
час що наближає мить
мить разючого моменту
де дістане компліменту
один втомлений мудрець
мабуть він і був боєць
й розгорнулися литаври
пролунали святні блиски
розговляється народ
ось і чарка й бутерброд
хтось хитається у...

Для тебе невідомий шлях назад,
Ти – син атаки і племінник бою,
А для Вітчизни ти простий Солдат –
Солдат, що захища її собою.

Пройшов Ліберію ти, Сьєру і Ліван,
В Іраку й Косово від куль стікав ти кров’ю.
Твій батько захищав Афганістан,
А дід загинув в битві під Москвою.

Обов’язок ти пам’ятав завжди,
Завжди був вірним честі і присязі.
І, хай тебе не жалують вожді, –
Ніколи ти не зраджував наказу…

Я келих підніму за всіх отих,
Хто захищає мир на цій планеті,
Удачі їм! І хочу...

Побачивши країну навесні
Поглянувши в її блакитне небо.

Ти зачарований в цю мить благословенну,
Ти найщасливіша людина на землі.

Побачивши країну навесні,
Приємно вражений її красою.

Державою своєю молодою.
Не знайдеш у собі від щастя слів.


Побачивши країну на весні.
Квітіння пролісків і сонце,

Що грає теплим промінцем в віконці,
В красі неперевершеній своїй.

Гудять фанати на футболі – вболівають за своїх,
Не вже поразка на газоні?! Й сльози котять як горіх…
Вболівальників мільйони вже не співають й силомить
На голові вертять долоні – не розуміють певну мить:
(0 : 1)
Нуль один і все пропало, і хтось полине в білий світ,
Несе свійське туди забрало «забугорний» футболіст…
Так що ж робити тій державі, де важелі тріщать міцні,
Де є простори величаві і людей хоч пруд пруди?!

Мабуть причинності у тому: певну класність ту знайти
Простіше з...

Sometimes I see the old dream
That I’m in the chopper again.
Sometimes I hear the scream:
“There are too many of them!”

Sometimes: the gunner is killed,
The chopper’s engine is off,
Sometimes I really feel
That my heart has nearly stopped.

Sometimes I’m to Baghdad again –
From “Griffin” I fly to “Green Zone”,
Sometimes rocket fire & then…
I wake up in my bedroom alone…

Ivano-Frankivsk
12/09/09

А ви мене й не знаєте: ношу іздавна маску.
Я - інша. Інша, інша! Я зовсім не така.
Ви думаєте - камінь, який не терпить ласки,
а я лиш тільки глина - податлива й мяка.

Ви думаєте - вітер або із громом злива,
якій така дрібниця - півсвіту затопить!
А я ж така тендітна, а я ж така вразлива -
боюсь зірвати квітку, бо, може, їй болить.

Ви думаєте - птиця, яких не приручають,
бо обминає мудро і клітку, і сильце.
А я лиш тільки жінка, котра весь вік чекає,
аби з-під маски фальші...