Вже

Десь у сутінку,
під сірою і вогкою стіною
Під самою коморою
Павучиха пряла мережу
Меж мною і собою
Пряла стежку

А я малий замріяно дивився
Яка краса !
Дитинство –
наче нескінченна пісня

Із темряви, по сходах
Із холоду, із льоху
Старенька жаба
чалапала додому

Я краса…
Я зачаровано дивився!
І баба Параска
Мене гукає
- Іди вже швидше!

- Бабо!?
А може Ви бачили, як танцюють бджоли?
Ходи малий із сонечка додому!

А може Ви бачили, як розмовляють із котами миші?
Ні , я...

Шукаєш шлях в Єрусалим?
То почекай,! Вже час надходить:
він буде явлений Землі –
його зоря над нами сходить!
…Сковорода і «Сад пісень»,
Союз із Заходу і Сходу;
В Таращі – зірка. Вічний день,
Ментальність Вічного Народу.
Блаватська, Реріхи, Тарас –
той вічний символ України.
Куди ж ви все будили нас –
Предтечі до Святого Сина?
Що став Фундаментом Життя;
зібрав сім стін Єрусалиму;
став Храмом Міста Майбуття;
спасенним душам дав Країну.
Знайшов дванадцятьох перлин –
воріт для...

Які бувають в світі казки.
Розвал Союзу - це одна із тих,
Що привітали люди в масках,
НА Україні - на майданних тих ,

Поки там очі плющила Європа,
Та лиходій розважливий мовляв.
В очах людей велика смута,
Наколо неньки казкових темряв.

Всі думали Європа з нами,
Підемо боронить Київа Руси
І називали казку чудесами,
Мудріше стали в гущі інтересів,

Гадали з України казку зробим,
З послами радились як краще жить,
А вийшло, але що там родиш,
Та так в загальному, як і...

Довші вже лютневі дні,
Більше сонця у вікні.
Плаче стріха, тане лід,
І гарнішає наш світ.

Тарас Тимошенко
22.02.2017

Ти,
я знаю,
постійно в дорозі,
Де завжди серце буде в тривозі.
Небезпека на тебе чекає,
По степу вона з вітром блукає.
Але все це
тобі
вже відомо.
Обираєш ти шлях свій свідомо.
Хоч важка і тривала дорога,
Тільки
Варта того
Перемога.
Адже вдома чекає родина,
Коло друзів
та вся Україна.
Пестить Доля
лише сильних Духом,
Перетворень охоплених рухом.
Прокладаючи шлях свій до Щастя
Всіх зігріти
вогнем своїм
вдасться.
А від ран,
що з минулого,
ліки –
З серцем щирим зустрітись...

Злістю, брехнею терористи воюють,
Щоб захопити всі землі й моря,
Вільнім народам загібіль готують,
Там, де хрести-там кривава зоря.

Новою жертвою став ти мiй краю,
Простір хвилястих злотих хлібних нив,
Буйно бур'ян повсякчас покриває,
Там олігарх громодян уярмив.

Нагинка, визик в гидкiм колективi
В зраді правителів вічна жада,
Жнива мiзернi наглядачi мстиві,
Там на Донбасі вже хліба нема.

Дика нахабнiсть, безмежжя терору,
Зашморг на шию накинув нам кат,
Тільки не всі...

Що нам залИшилось - спомин,
Відгомін наших Галактик,
Шляхом кохання - до втоми,
Вірність та зрада - на дотик...

Смужки блакить небокраєм,
Гаю вишневому роси,
Вже не болить і не крає...
Миті застиглої осінь.

І знову мене осінь запрошує на танго.
Своїм цілунком обпекла вуста...
І знову на душі мені стає так п'янко...
І пристрасті жага росточком проросла...
В твоїх обіймах розтікаюсь воском...
Та почуття вулканом вибухають ..
Кружляє вітер листям грайливо і так просто...
Я відчуваю силу в руках,
що обнімають...
Яке жагуче танго... Осіння насолода...
Вже зовсім скоро скине ліс вбрання...
У вогнищах згорять всі сумніви й негоди...
І за любов таку немає каяття...
1.10.18 Алла Тимошенко

Коли вже більше нічого втрачати,
Ковток кохання... спраги не втамує,
Надіємось... бо вміємо прощати,
Народжений у силі - не слабує.

Як сумно, важко, кожен ранок...
На самоті... яркий світанок
Вже заглядає у віконце...
Блистять росинки, сяє сонце...
А я, молюсь, надіюсь марно...
Життя спливає... так бездарно.