Вже

Ось і літо на порозі...
Незабаром осінь.
Все минає... вже не в змозі,
Росами... ще й босі...
Промовляла рідна ненька
В старенькій оселі: -
"Будьте діти завжди щирі,
Добрі та веселі.
Не шукайте поміж люди,
Щастя та підмоги...
Щастя поруч... Бог повсюди -
Попросіть у Нього".

Чому з коханням ходить смуток,
Та залишається чому?...
Щасливим кожен може бути,
Якщо не зраджують йому.

Вже незабаром на порозі -
Зима, мороз і заметіль...
Весна і літо, ще в дорозі -
Сезон омріяних весіль...

Минають рокИ, наче сплю чи дрімаю -
Прикрість незмінна, а я...
В хаті самітність мовчазну тримаю -
Тиха розвага моя...

Начебто вже, не до краю самітний -
Сонечко вийшло, а ще...
В темну осінню грозу непомітно...
Виплакав сльози з дощем.

Коли вже більше нічого втрачати,
Краплина волі - спрагу не втамує.
Борімося. Спроможні захищати.
Народжений у силі - не слабує.

А за вікном, кружляє листя, знов
Я чую музики прощальний вальс
Пройшло кохання, як осінній дощ
Є Ти, є Я, нема лиш Нас...

Нема вже нас, нема печалю
ні марних мрій, ні сподівань, ні жалю
Прощальний бал, очарування
Лиш, тиша, спокій і мовчання...

А що, зостається мені, печалю хмільний стакан
Розлука, сестра Журби, танцює зі мною канкан
А з нею, Туга і Сум, хай плачуть, по мене вже
Я осені не боюсь, кохання було, адже!

Хай плачуть Туга і Жаль, танцює канкан Печаль
Хай я, від туги, кричав, за те, я весну стрічав
Хай виють Туга і Жаль, хай сумно звучить струна …
Хоч Осінь уже прийшла, була ж, у душі Весна!

А що, зостається мені, Кохання хмільний напій
Тверезим не стану Я, Я до смерті, бранець твій
Я кличу тебе у сні, Я марю...