Зарубежная поэзия

Ну що тобі моє ім’я?
Воно, як вітер у пустелі,
Як плескіт хвиль, що б’ють у скелі,
Як місяць, що в ночі сія.

Воно залишить на листі
Лиш мертвий слід у подарунок,
Химерний напис-візерунок,
Забутих мов слова пусті.

Що в ньому? Давнє забуття
У хвилюванні днів бентежних,
Душі не буде вороття
До згадок ніжно-обережних.

Але в день смутку, у тиші,
Згадай його, мов «Алілуйя»;
Скажи: є пам’ять у душі,
Є в світі серце, де живу я…

Вітер віє вночі,
Якось тихенько так дме.
Трава в полі вночі,
Чомусь так швидко росте.
Річка плине вночі,
Чомусь зовсім не так.
Люди сплять у ночі,
Але не спить зодіак.
Зорі сяють вночі,
Золоте коло кружить,
Все вгамувалось живе
Тільки сонце не спить.
Зранку світло, роса,
Зранку радість бринить.
І життя як краса,
Дівча не йде, а летить


* * *


Зранку дихається легше
На світанку любиться гостріш
На сітанку любиться як вперше
На світанку я люблю дивиться
Як ти спиш

Візьми священну пісню у дорогу –
Бесіда з Богом шлях твій скоротить.
У пісні тій сама розкажеш Богу,
У чім печаль, і чом Душа болить.
Що біль образ ховає душу в морок,
Що гнів з душі вивітрює тепло,
Що струни сердця так порвуться скоро,
Як недовіра там зів'є кубло.
Хай світлий жар його святого слова
Претензій чад розвіє, наче дим,
Премудрість Божа хай засяє знову,
Відчути дасть Воскреслим і Живим.
22.11.2012 р.

Ні, сподобались мені
Не локони волос,
Що водопадом падають на плечі.
Не дивні дуги брів,
І не краса очей.
І навіть губи, в полоні яких
Хочу провести ночі,
Не ваблять так,
Як красота твоєї душі.

Вывозят тоннами,
Сплавляют миллиардами.

По уши в роскоши,
С голд-визами, грин-картами.

Грабёж имущества
Уж двадцать лет в стране.

А мне?.. :)))

Вона прийшла у його сни
бентежні і несамовиті
грайливим променем весни
перлинкою на оксамиті!
і він сміявся і радів,
благав і плакав- як же вірить правді?
-щасливий я, що тут тебе зустрів,
але молю- прийди в життя насправді!
і мовила вона, неначе вітер шепотів
-щоб мала я таку чарівну змогу,
щоб ти в своїм житті мене зустрів
розкрий у серці для душі дорогу!

Дарэмна я казаць баяўся
Пра пачуцці што адчуваю
Напэўна сэрцам спадзяваўся
Сама заўважыш што кахаю

Дарэмна медліў, слупянеў
І час жыццёвы траціў
Вось зараз усе б сказаць хацеў
Каб мову зноў не страціў

І вось кажу як мае быць
Амаль усе словы сблытаўшы:
"Не маю сэнсу далей жыць
Агеньчык ты маёй душы!"

А ты смяешся мне ў адказ
І вочы не хаваеш:
"Як добра што сказаў ты зараз
Бо ведаю: даўно кахаеш!"

Вось дурань я які!
Амаль што ўсе не ўпусціў!
І з лёсу лёгкае рукі
У танец...

У Еўрапейскай у глушы
Жывуць людзі без душы
Жывуць ціха, жывуць роўна
Талерантна, памяркоўна

У Беларускай у глушы
Жывуць не дбайна бульбашы
Самасвядомасць загубіўшы
І гонар увесь прапіўшы

На працу ходзяць з ланцугом
Хто на завод а хто і з плугам
Але і той і той свой дом
Аддаў бо жыць пад ігам

З маленства самага вучылі
А думаць не - навошта гэта?
Вось дваццаць год усе маўчалі
Маўчанне рыска вашая і мэта

У Беларускай у глушы
Жывуць не людзі - бульбашы
Жывуць за чарку і за...

У моєму селі не ростуть різні пальми,
Верболози кругом і вишневі садки,
Заглядають у вікна півонії, мальви,
А весною дурманять жасмини й бузки.

Там впірнають зірки у ставок на світанні,
Їх вітає крилом чорногуз вартовий.
І, здається, півні тут найкраще співають,
Й насолодша вода, де ярок чорторий.

В небі ангел хмаркИ у покрІвець вплітає,
Я благаю його зберегти райський край.
Хай зелене село бід ніколи не знає,
І пустелею стати йому не давай.

НЕ РАСТУТ В МОЕЙ...

Що Бог дав у дорогу-
Усе в торбу
Не плескаючи язиком зайве
Різний непотріб
Стоять мовчазні ковалі обабіч
Готуються теж в дорогу, у далеч
Принесла нам дівча молока із глека
Очі таки гарні ясні, як у грека
От і муляри й теслі до нас підійшли
«Браття ми з вами, в цю заметіль!»
Але найбільше селян - кріпаків
Дуже вже гнів в Душі накипів
Як дійти, достукатись до того пана
В пана варта чужа, нездоланна
За високі мури ховають свободу
Полонили радість простого народу
Трусяться бідолашні...