Зарубежная поэзия

Не знаю, чи буду
З тобою у весінньому саду,
Що квітне...
В траву шовкову упаду...
І нас покриє сніг
Із пелюстків кохання...

Зноў узносіцца над зямлёю
Калакольны, прыгожы звон.
І над мною, і над табою,
Быццам вецер праносіцца ён.

Над балотам, і лесам, і лугам,
І над возерам, дакранаясь вады,
Над сялянінам і яго плугам-
Звон як птушка – склікае сюды.

Сонца ўсходзіць тут і заходзіць,
Асвяшчая краіну маю.
Добра тут сустракаюць, праводзяць,
А я аб гэтым песню пяю!

Вось узняліся кветкі да сонца,
І цудоўна пяюць салаўі,
Вялізарныя рэкі, бясконца,
Цягнуць у мора воды сваі.

Гарады старажытныя, вёскі...

Шановні, славнозвісні, ніби, щирі депутати!!!
Верховна Рада нині ринг - не установа,
А може досить імідж України плямувати
Ви рішення приймайте вірні в залі урядовій..

Щоб не з’явилася енергетична криза,
Астрономічно, штучно піднятих тарифів,
Надайте зміни ,досить вже сюрпризів,
Знайдіть благаю доленосний вихід.

Не змінять бійки, змісту, суті суперечок,
Загрозливі стають вже настрої в державі.
Амбіції надмірні зараз дуже недоречні.
Не допоможуть, зіпсують життя реалії...

Моя Державо! Україно!
Ти, незрівнянна у красі,
Одне прохання, будь єдина!
Як в місті, так і на селі.

Щоб ти довіку процвітала!
Ніхто не шматував твій дух!
Щоб штучних не було кайданів
Обмежують, що вільний рух.

Щоб працювала плідно влада
Щоб не було невірних дій
Щоб брат, не йшов на бійку з братом,
В нашій країні молодій!!!

Щоб всі твої святі собори
Підтримали твій вірний шлях,
Не допустивши непокори,
І крові на людських руках!

В єднанні рішень відповідних,
Нехай живе...

Чорна ніч на землю впала,
Я в думках тебе плекала,
Ніжно очі твої цілувала,
Про себе зовсім забувала.

Чорний янголе, прийди,
Запали знов всі світи,
Щоб не плакали дівочі,
Мої теплі карі очі.

Ти з’явився, наче диво,
Моє серце вмить зомліло
І шептало, що це—ти,
Але час прийшов піти.

Порожнеча, сил не маю,
Свою долю проклинаю.
Хоча знаю: різні ми.
Й прошу: «серце відпусти!»

Я не в силах розлюбити,
Своє серце розчавити,
Що тобі здалось в полон.
Ні, мій любий, це не сон...

Як ніжно вечір пахне далиною,
Як ніжно руки зводяться в мости.
Ти сяйвом марева завжди зі мною,
Ти-ніжним порухом в моїй душі.

Як сум тополь, що височіють шляхом,
Леління кіс зеленокосих верб.
Зринають миті-спогади, як щастя,
Вони примарні. Сотні тисяч веж

В душі моїй нікому не зламати,
Життя мое уже не повернути.
Мене знайти-це ще не значить щастя,
Найважлтвіше-щоь ніколи не забути.

It was like dream and such unusual
That feelings flared up inside,
My soul was singing and exultant
And admiration flew from ayes
Expressing feelings’ biggest size!

My dear friend, you built this castle
And even you don’t understand
There is no way of your creation
Somebody could evaluate!!!

10.10.2005
Alla Gosyeyeva

Come over, baby,
Let us talk.
Do you remember
What we shared?
Since then we've lost
So many hopes,
But, please, don't think
That I'm scared.

You looked so young,
And so naive,
But that can't dupe me
Any longer.
You were my angel once,
But still,
Your demon now
Is even stronger.

The tender silence of your alleys,
Alluring splashing from the sea -
It's only you who touch my feelings,
And only you I long to see.

With you I've never been alone,
Cause you're just so unique -
The only place for my soul
To be born, to love and to live.

Заплакані, замучені очі
Ці прокляті, недоспані ночі
Не бачу я нічого, ні сонця, ні неба
Нічого крім тебе мені вже не треба
Говорять янголи не плачуть
Нехай в мені його не бачать
Бо плачу за тобою милий
Бо ти в мене єдиний

Лякають мене ночі темні
І вчинки всі мої нікчемні
Я як в тумані заблукала
І що тебе втрачаю я не знала
Пробач за те що так кохаю
І далі як без тебе жити я не знаю