Доки серце

У зоряній брамі
Відкритого неба,
Місячне сяйво
Нас кличе до себе...

Тихо лунає
Вечірній десь спів...
Серце бажає
Любові, без слів...

Я буду для тебя тем светом,
который выведет из мрака.
Той спичкой, единственной надеждой,
которая зажгется в ветрянную погоду и обогреет тебя!
Возьму твои израненные ладони,
крепко прижмусь к ним губами и согрею ледяное серце.
и тогда оно может будет способно ЛЮБИТЬ!!!

Молчу.
Проходя по дорогам забытой войны.
Потому и нет слов от увиденного.
Это не звезды падали с неба,
Не днем загоралась заря.
Это поля горели зрелого хлеба,
Предвестники страшного горя.

Непривычное чувство растерянности,
То ли хлеб убирать?
В мирном серце не могло быть уверенности,
Что их идут убивать...

Есть в мире кое что,что посильнее веры,
Есть в мире кое что,что посильней любви.
Коль жаждущим нужны весомые примеры,
Пусть взвесят все моря потерянной крови;

Пусть...

Пробач мені, молю пробач!
Помилку я в житті зробила.
Не відвертайся, і не плач.
Ти важливіше за світ ц ілий
I не сприймай до серця слів,
Тих слів, які колись казала
Тобі в упертості своїй.
Часом, коли горячкувала
Знаю, пробачення замало,
Прости мені, благаю щиро!
Зате, що радість зруйнувала
Зате , що боляче зробила.
Все стало вмить одномаітним
Зажди, молю не поспішай!
Я виправити все невстигла,
Ще трошки часу мені дай
В мені без тебе все згасає,
Це я запізно зрозуміла,
Але...

Когда на сердце тяжело
И на душе тоска,
Не унывай,судьбе назло,
И потерпи пока.
Поверь,наступит день другой.
Развеется тоска,
На сердце станет так светло,
И будет жизнь легка.
Нам нужно просто переждать
Все, что дано судьбой.
Старайся думать и решать
Холодной головой.
Ты можешь все преодолеть,
Хоть жизнь порой трудна.
Удачи,горести, успех -
Все испытай до дна.
И пусть на серце тяжело,
И на душе тоска.
Не унывай, судьбе назло,
И потерпи пока.

Радуйся земле, в якій Син Божий народився,
Народився й світ змінився,
Духом Божим освятився!
Та земля, що Сина мае, в благодаті проростае,
Сина ростить, в росах сяе,
В житті Бога прославляе.
В тій землі все рясно родить,
Та земля скрізь добре робить,
Вона Сина ростить, доглядае,
Ним живе , Його кохае,
Йому служить, радість мае,
З ним і тужить, і співае,
В Ньому до небес злітае!
З часом Син в душі зростае,
Чудо світ в серцях являе,
Дивну мудрість відкривае,
В землю - душу мир...

Як квіти ці Сонцю моляться,
До нього, сердешні, тягнуться,
Їм не до снаги навколішках
Благати про те, що мариться…

Чим ширш пелюстки б розставити,
Ярила щоб ласку теплую
Ловити, й від того пахнути…
Їм щастя – відсутність темряви…

От нам би у них навчитися
Любити всім серцем Вишнього,
Не просто Йому коритися,
Ним повністю просочитися…

Вже сили немає не чути, не знати...
Мій розум спіткнувся і впав, і болить...
Куди ж ти поділась? - У кого спитати?
Із очей моїх другий день моросить...

Невже ти змінилась до мене? - Зневіра
Мене оточила й цькує, ніби пса...
Спаси мене з темряви! Ти ж така біла!
Ти диво! Так треба твої чудеса!

Твій голос і сміх, я так скучив за ними...
Невже ти навмисно насипала сіль
У серце моє?.. Як то так, то не стримуйсь!
Всади в нього лезо... скажи щось... убий...

Земле моя,Україно,
Мій дім, моя Батьківщино!
Ти багата на землі родючі,
На степи,на лани й на барвінки квітучі.
Ти минуле славетне несеш у віках
І не вмре, незагине слава в роках.
Ти поетів безсмертних нам принесла,
Шевченка славетного дух невмира.
Україно! Твоя мова пташина,твої ріки
Й озера, червона калина,
Твої символи вічно живуть у серцях,
Не згорять, не потонуть в безкраїх морях...!!!

Час, рікою пливе, у літа...
Весняними струмками, співає.
Ваша доля, мов цвіт, молода.
А душа, мов весна, зігріває.

Ваші очі, мов Сонце... З озер,
В них сльза, добротою, іскриться.
Світлом радості, і до тепер,
Ніжна посмішка, не забариться.

Причаїлась на Ваших устах,
Теплотою Великого Серця,
Материнським добром, у руках,
Що любов"ю великою, зветься.

Пахне хлібом, гостинним, Ваш дім.
В ньому, затишок, пісню співає.
Вам, коханая, низький уклін!
Хай Господь Вас, оберігає...