Доки серце

Кохання примарне - надіятись марно...
Ніщо... забуття.
Лише в твоїм серці, як промінь в люстерці -
Мої почуття.

Самотність гартує - не бачить, не чує -
Нема вороття.
Ще сонячним ранком в обіймах світанку -
Палало життя.

Букет із троянд, білих й червоних
Прижатий до серця, в тво́їх долонях
В долонях твоїх, мо́є кохання
Чарівне та щире, палке і останнє

Пристрасть та ніжність червоне та біле
Обличчя коханої, бажане, миле…
Жінка з трояндами … спогади, мари
про па́лке кохання, пристрасть та чари

Букет із троянд, червоних та білих
забути про тебе, не в мо́їх силах
не в мо́їх силах, забути кохання
Чарівне та щире, палке і останнє

Коли Життя втрачає сенс
і ціль ;
Коли уже не можеш посміхатись.
Коли упав на дно, а відчуття лиш біль,
Тоді напевно час перерождатись.
Прожити треба все що відбулось,
Все те що зараз відбувається прийняти.
Не звинувачувати долю і когось.
А серцем Бога просто обійняти.
Як птиця- Фенікс з попелу ожити.
Пробачити себе і тих хто зло чинив.
Тоді можливо щиро світ любити,
Свій шлях пізнати ,та його мотив.
Алла Тимошенко. 25.10.18

Так много рядом равнодушных лиц,
Как будто ты в толпе чужой вселенной.
Холодные глаза, не ведая границ,
Как пули ранят неизменно.

Не нужен им радужный твой свет,
Напрасно травмируешь душу!
Такого им не велит этикет,
Эти стены ничем не разрушить!

А мне так хочется сбежать
Туда, где в людях светятся огни,
Где можно сердце открывать,
Где ложь и маски не нужны.

Спаси меня из этой тьмы,
Пока ещё во что-то верю.
Устала я от безразличия войны...
Верни доверия тяжелую потерю...

Їду, сльози на очах,
Овруч залишаю,
Небо теж усе в сльозах,
Дощик накрапає…

Люди добрі, як святі,
Тепло так зустріли,
Душі їхні золоті.
Овруч серцю милий.

Тарас Тимошенко
2017

Обпечений коханням -
Нові лікує рани,
Безвихідь і страждання
Солодкої омани.

Нема де правди діти.
Нема брехні де взяти...
Дозволь коханню тліти,
А серцю - замовчати.

Уж сорвали давно
Хризантемы в саду,
Всё с любовью ушло,
Снова серце в аду,
Отцвело заодно,
Видно так суждено.
Опустело в душе,
Вас уж нету давно,
Не могу я уже,
И в слезах лишено,
Не моя в том вина,
Недопито вино,
Он ушёл навсегда,
И вокруг всё черно.

Жемчужиной сияй, МОЙ КРЫМ!
.
Купель крещенья, православья
Великой Скифии - Руси,
Здесь слава Божья воссияла,
И камень след стопы хранит.
Евангелия проповедник,
Первоверховный ученик
Гостеприимным морем прибыл
По воле Господа служить.
Вознёсся Крест Животворящий,
Знак Веры, Мужества, Любви,
В серцах людских и флотских стягах.
Родную землю он хранит.
Святой Андрей, призвАнный первым,
Христовым светом освятил
Здесь землю, море, скалы, ветры;
Начало Веры положил.
Оберегая...

Я люблю, коли ти поруч
Ця миттєвість, наче мари
Зводять з розуму мене
Твої очі, твої чари

Я люблю, з тобою бути
В ясний день, і у негоду
Я кохаю твої душу
Я кохаю твою вроду

Я люблю, з тобою бути
Вдень, у ранці, в надвечір’я
Розмовляти про кохання
І про всесвіт, про сузір'я

Я люблю, з тобою бути
У цю мить, неначе крила
Підіймає до небес
Невідома, дивна сила

Я люблю, з тобою бути
Мить, хвилини, дні чи роки
Не вежливі, місце, відстань
Кілометри, милі, кроки

Я люблю...

Во дворе март месяц, полным ходом идёт весна,
А Славян братьев, - стравил заморский сатана!
Сам сидит мирно за океаном и насмехается…
Как братья Славяне, - кровью сейчас умываются.


Когда ж мы научимся думать своей головой?
Что нельзя идти озверело, брат на брата в бой…
Ведь в этих боях не только военные погибают,
Но неповинные дети, старики от бомб умирают.


И коль украинский брат не прекратит оборонятся…
Может такое на Украине сейчас в городах статься,
Что Украина в руинах от...