Зарубежный

Мила, люба, моя Україно!
Я пишаюсь народом своїм!
Я дарую, тобі, Україно,
Вірне серце, та низький уклін!
Я пишаюся подвигом люду,
Що піднявсь за Свободу свою!
Цілий світ вже цього не забуде,
Як боролись за долю твою!
Рідна ненько, моя Україно!
Вірю я, що ти зможеш іти...
Хай Молитва у Небо полине!
Ти розквітнеш, досягнеш мети!
Алла Тимошенко. 18.12.13

На Вкраїні зорі, мабуть , мають крила-
Від серця до серця об'єднують милих.
На Вкраїні небо наймиліше в світі,
Найніжніші мами, усміхнені діти.
На Вкраїні в лісі, як в рідному домі-
Це дуби і сосни- всі мені знайомі.
А степи Вкраїни п'янять ароматом,
В золотих просторах різних трав багато.
До Дніпра старого притулились ріки;
Живою водою хай повніють ввіки.
Я молюся Богу:" Не забудь Вкраїну!
Прийми в своє серце, як рідну дитину."
"Благе слово твоє на всі покоління.
І даруй їм розум...

Вони співають: Ще не вмерла Україна.
Ще досить м,яса на її кістках!
І з насолодою встромляють в її тіло вила
Смакуя жах і біль в її очах.

Чи то є люди, чи це зграя вурдолаків ?
Нема ні сорому, ні честі, ні жалю.
Вони відносять квіти Кобзарю, але!
Гризуться, проміж себе, наче б то собаки.

Ми всі перетворились на тварин.
Одні є хижаки, а інші вівці.
Та всі гуртом, ми відриваєм крильця,
Ще в навіть ненароджених дитин.

І рідний край наш, де пісні лунали
Де розквітало радістю життя...

страшенний мороз завмер
кригою землю скував, оповив
але ж паросток росте – не вмер
крига скресне,
а зелене буде жить

скресне крига, бо е весна
зима кінчиться мимохідь
сяє сонце, земля в нас одна
люди хочуть без криги жить

У меня одна Родина —Украина и Россия. Родился в России в Советском Союзе, молодость прошла на Украине, а взрослая жизнь в России, где живу и сейчас. Родители и брат живут в Киеве. Так что сегодняшняя ситуация на Украине мне далеко не безразлична. Не поддерживаю бандеровцев и им подобным, я за великую Россию и великую Украину. Во многом наши народы стали братскими, но единства сейчас нет. Жаль.
Поддерживаю все здоровые силы Украины в стремлении жить достойно, но без действующей сегодня власти...

Наверно так мені судилось
одній свій вік весь коротать,
зуміла матір красу дати,
та не зуміла щастя дать.

Зуміла дати карі очі,
та чорні брови - дві дуги,
але від батечка достався
характер... Господи, прости.

А серце, серце те дівоче,
ох, стільки же від тебе лиха,
любить по своєму, бач, хоче,
і не бажає любить тихо.

Над моєю голівонькою
розцвіта калина,
Серце моє полюбило
в недобрую днину.

Полюбило, а я й не знаю,
що ж мені робити .
Мій коханий не бажає
зі мною ходити...

Полював мисливець вовка, вполював собаку.
Шукав козак волі в полі, та й зустрів чортяку.
Шо за диво те з рогами? Ше й з хвостом телячим.
Нагла пика поросяча, з п'ятаком добрячим.
Дивується козак чорту, а той шкутельгає,
За вузду коня хапа і так промовляє:
Не дивуйся, ти козаче, що я волохатий,
Маю роги та копита. Не будь же пихатий.
Якшо станеш ти, нетяго, на мене служити,
Підеш разом ізі мною, будеш гарно жити.
Є у мене купа грошей, повні скрині злата,
Є у мене гарна донька й добра...

Перемога? Поки є дорога, йди до Бога, або від Бога,
різниці немає, навколо, велике коло, крутиться сансари колесо.
Іди лісом або полем, тільки не до бісу, собі сам яму не копай
і другому, хоча так бува, що копав яму, а вийшов колодязь,
бува шо i бiда вiд горя боронить, милостив Господь, та не добрий,
Щирий та не поблажливий. А може і не такий - але Великий і
Незбагнений, то напевно. Роби шо хочеш, пам'ятай хто ти є,
недурні то люди, суфії, Спасителя не заперечували, хоча на
верблюдах...

У часи ганьби народу, у роки
неволі
й сліз,
народилась під Москвою
жінка-
революціонист.
З самого дитинства знала що
є УНР,
ОУН
і мету не поділяла, що
розсіював
комун.
Київ-це столиця слова, і
Тичини, і
Зерова,
то й слова несла до всіх, наче
істини
горіх.
І тому була готова їхати
подаль від
дома,
аби думку донести:вщент
цензуру
на листи!
І з терпінням, вона дбало
йшла к гестапо, наче кожен
день
таке бувало,
й угорі намалювала наш
тризуб, у
ньому й слава!
"Тут...

Та ви що, моє вам сало?!
Вочевидь - самому мало!
Хай я лусну, та загнуся -
Й мертвим з інших посміюся!

10.07.14
Сергей Аникин