Зарубежный

Март веселится.
Ветер лица ласкает,
Спутав прогнозы.

С крыш сосульки свисают.
Где бы им приземлиться.


Солнце хмельное.
С крыш сосульки свисают
Ведь скоро апрель

Путник подставил ладонь
Может быть будет капель..


Мартовский закат
Цветастым сделал вечер.
Ему мы рады...

Будит утро туманом
В грустных думах о былом.

Солнца луч упал.
Скажи тогда-откуда
отшельник -ветер.

Растениям и цветам грустно
Под покрывалом вечера.

Не кажіть дурниці,
Краще - гей, заждіть -
Хлібом-сіллю жниці
Правду освятіть.
Квіти коло хати,
Гуси на ставку -
Україна-мати
Ніби у раю…
Та в лиху годину
Вітер сновигав -
Клав у домовину,
З мертвих піднімав…
І коли полями
Спалахи зорі
Жито цілували
Рідної землі -
То були махновці,
То була війна -
Українські ночі -
Хижий птах літа…
Думи невеселі,
Вітерець гуля,
Ходить по пустелі -
Журиться земля…
Та Махно завзятий
Вірить, що народ
(Годі вже чекати)
Зробить першим крок...

Сегодняшней ночью
В Фучжоу сияет луна.

Там, в спальне далекой,
Любуется ею жена.

По маленьким детям
Меня охватила тоска -

Они о Чанъани
И думать не могут пока.

Легка, словно облако,
Ночью прическа жены,

И руки, как яшма,
Застыли в сиянье луны.

Когда же к окну
Подойдем мы в полуночный час

И в лунном сиянии
Высохнут слезы у нас?

Життя, як спалах зірки уночі,
Як думки мить, політ у височинь...
Дідусь мій рідний у вічність відійшов,
хвороб та мук там зцілення знайшов.
Тепла чекав, щоб промені весни
Зігріли серце, сили надали.
Життєвий шлях у діда був важким-
війну пройшов, в нестачах ставив дім.
З бабусею разом жили роки,
Зазнали щастя і невдач вони.
В житті тримала їх палка любов,
Бажання жити зігрівало кров.
І ось в цю мить, коли прийшла біда,
Сумує небо. Плаче вся рідня.
Не стало, наче...

Украiнськi козаки, що не знали втоми,
боронили Украiну вiд лиха й полону.
Пам'ятають Днiпра хвилi, Хортиця старенька,
козака як проводжала у походи ненька.
Хлопцi бравi та вiдважнi йшли в похiд за волю,
за свободу Украiни, за рiдну тополю.
Буйнi голови поклали за кетяг калини,
за родючi землi милi, цi душi безвиннi.
Пам'ятаемо ж героIв, на чолi з Богданом,
що вiдважно воювали з ненависним паном.
Украiна наша люба буде вiчно жити,
завдяки козацькiй славi!
Хай гудуть...

Заспівало серце спів свій слов’їний ,
Сонячний промінчик у віконці грає,
Визначилось серце : саме ти - мій милий,
Зрозумівши якось, що воно кохає.

Вітерець дбайливо розігнав хмаринки,
Лагідно і ніжно граючись з листком,
Щоб було приємно нам у ті хвилинки,
Коли нас зігріє водночас любов.

В золотому сяйві грають мої коси,
А блакитне небо дивиться на нас.
І нехай з тобою іноді непросто,
Я тебе кохаю, як у перший раз.
А твої цілунки в серці зберігаю
,
Там моя скарбниця, і моє життя...

Начебто й досі у грудях бринить
Відлунок слів твоїх жорстоких.
І інколи ввижається та мить,
Коли ще голос твій
Мав теплий колір
І дарував лиш спокій.

Немов пітьми зчорнілі крила
Світ щастя покривають тінню,
І туга добре в серці вбила,
І чорних помислів могила
Лягла на груди тяжко,
Заповнив серце злоби гниллю.

Весь світ, померкнувши, обрид,
Що мало цінність – вже не цінно,
Що жевріло, схолоне в лід,
І промінь творчий,
Померехтівши, зблід,
І без провини доля...

Вставай, УкРАїно!
Ненько народiв!
Вставай, Русь Свята,
Матiр Моя!
З Тобою Здолаємо
РАзом невзгоди,
Повстане над свiтом
Постать Твоя!
Білою Птахою
В Синє Небо,
В Сонце ЯскРАве
Ти полинеш!
Білою Павою
З крилами вільними
Всесвіт великий
Ти обіймеш!
Світом Засяє
Моя УкРАїна —
Матір Єдина,
Свій Хрест, Донеси!
Шлях Перемоги —
Під ПРАпором Сонця
Вічнiй Софії,
Сур’ї-Русі!

2.09.2012
Матерь Мира Мария ДЭВИ ХРИСТОС

В качестве иллюстрации к Поэзии...

Про кохання лагідно
Серденько співає,
Де ти мій ріднесенький
Сам один блукаєш?
Хто тобі на сніданок
Сирничків спече,
Хто голівоньку русяву
Схилить на плече?
Хто тобі борщика
З пампушками зготує?
Хто коли не весело тебе поцілує?
Хто лагідним словом
До тебе звернеться?
Хто в вечорі послухає,
Як серденько біється?
Хто тебе підтримає у тяжку хвилину?
Та,хто більш за всіх цінує-
Кохана дружина!

Ну що тобі моє ім’я?
Воно, як вітер у пустелі,
Як плескіт хвиль, що б’ють у скелі,
Як місяць, що в ночі сія.

Воно залишить на листі
Лиш мертвий слід у подарунок,
Химерний напис-візерунок,
Забутих мов слова пусті.

Що в ньому? Давнє забуття
У хвилюванні днів бентежних,
Душі не буде вороття
До згадок ніжно-обережних.

Але в день смутку, у тиші,
Згадай його, мов «Алілуйя»;
Скажи: є пам’ять у душі,
Є в світі серце, де живу я…