Зарубежный

Я кохання дарую тобі,
Я у цьому тобі зізнаюся.

Почуття, що у серці моїм
І своїх почуттів не боюся.

Виникають вони навесні,
Моє серце вони сповівають.

Я присвячую цьому пісні
Вони душу мою надихають.

Я кохання дарую тобі.
Його ніжність і щиру красу.

Почуття, що єднає світи
І людей які вірні йому.

Я кохання дарую тобі.
І зі шляху цього не зійду

І я знаю, ти віриш мені
Що з тобою я долю знайду

Привид втраченого кохання
Не руйнуй більш житття моє!

Ти навіяв мені сподівання,
Вони з розуму зводять мене.

Привид втраченого кохання
Я благаю дай спокій мені!

Не народжуй у серці бажання,
Заспокой мої мрії і сни.

Привид втраченої свободи
Моє серце від чар зв ільни,

Прожени вітер болю холодний,
Щоб нарешті біль відступив.

Ти залиш мені мою гідність
Ти звільнися нарешті сам/

Ти із серця мого зникни.
Щоб сліз не лишилось там.

Я не зможу цього самотужки
Надто...

Я не зможу без тебе жити
Бо без тебе життя не життя,

Я не зможу тебе не любити,
Надто сильні мої почутття.

Я не можу пригальмувати,
Щоб ступити на інший шлях,

Я не хочу потім страждати,
Що під сумнів взяла почуття.

І не зможу зріктся кохання,
Почуттів, що у серці моїм,

Це, як спів солов’їний ранній,
Це, як сонечко навесні.

Вважаю, що потрібні почуття,
Які нас змінюють за мить,

Які підкорюють собою світ,
Які виразніші за будь-які слова.

Вважаю, що потрібні почуття,
Вони і неймовірні і важливі,

Тендітні, несподівані можливо,
Без них свого життя не бачу я.


Вважаю, що потрібні почуття,
Вони дають нам змогу опинитись,

В країні мрій, щоб там насолодитись,
Коханням, що дарує нам життя…

За черемшиною – темної ночі
За черемшиною – бистра вода
За черемшиною – очі дівочі
Дивитись не можуть , бо плаче вона

Життя згубила, занапастила
Б’є по обличчю гнучке гілля
О! Черемшина, що ж ти зробила
Не буде весною, вже, весілля

Як ми любились, в очі дивились
Мріяли разом бути оба
Але не знали, що доленька наша
Лишень но розлука, та гірка журба

Світлий день Празник - сонечко сяє
З церкви відходить людська юрба
Що ж оце буде!? Серденько крає
Колишнє кохання зустріла вона...

Я кохаю тебе надто сильно,
Ні хвилини не зможу без тебе,

В почуттів силу дивну вірю,
Що усьому підтримує мене.

Я кохаю тебе до безтями
Усім серцем, душею, безмежно.

Попри все, що було між нами,
Моє серце тобі належить.

Ти, підтримай мене, благаю,
Щоб я знала, що ти поряд.

Майже впевнена я, що знаю,
Що ти будеш завжди зі мною.

І несила гратись словами,
Обіцяти щось нездійсненне,

І знущатися над почуттями,
Треба вірити я в цьому певна.

.
Рішення ті про які пошкодую
Не в змозі прийняти, занадто ще рано.

Краще я ще раз усе обміркую,
Не турбувати щоб серце задарма.

Я пропоную повірити щиро
Коханню яке нам серця сповиває.

Без цього нічого у світі немиле
Без цього життя сенс відразу втрачає.

Я пропоную тобі зачекати,
Все, що було промине непомітно.

Все ж пропоную не нервувати
Хмари підуть і знов буде світло.

І пропоную не турбуватись,
Я все зроблю, що від мене залежить

Якщо нам судилося закохатись...

Чому ж любов згубилась у світах?
На вітрі змерзла? Втілена у тиші?
Листи до тебе гречні пам'ять пише,
Слова горять-палають у рядках.
По вінця серце залива сльота,
Але ж воно надіею ще дише.
Чому ж любов згубилась у світах?
На вітрі змерзла? Втілена у тиші?
А тільки вечір зорями віта,
І я між них знаходжу смутку нішу.
Як добре, що світи від них ясніші.
Пливе із неба злива золота.

Чому ж любов згубилась у світах?

Я знаю, серцем відчуваю,
Що серце лагідне твоє

Без тями, віддано кохає
Так само ніжно, як моє.

Ти просто вір, як вірю я.
Ти про знай, як я це знаю.

Те що існують почуття,
І те що я тебе кохаю.

Повір прошу в моє кохання,
Повір мені без зайвих слів

В моє омріяне бажання,
В чарівну силу почуттів.

Ти залишив пособі спогад,
Так пішовши без зайвих слів.

Ми з тобою не будемо поряд
І від цього так гірко повір…

Я не зможу не на хвилину,
Теплий погляд забути твій.

Він загріє в лиху годину,
Збереже в тиші спокій мій.


Пам’ятатиму твій цілунок,
Вогник пристрасті чарівний.

Він омріяний серцем дарунок,
Що порушив вмить спокій мій

Пам’ятатиму я довіку,
Кожен лагідний дотик твій,

Кожен спогад для мене втіха,
Що про тебе коханий мій.