Зарубежный

Владей собой среди толпы смятенной,
Тебя клянущей за смятенье всех.
Верь сам в себя, наперекор вселенной,
И маловерным отпусти их грех.
Пусть час не пробил, жди не уставая,
Пусть лгут лжецы, не снисходи до них
Умей прощать и не кажись прощая,
Великодушней и мудрей других

Умей мечтать, не став рабом мечтанья,
И мыслить, мысли не обожествив;
Равно встречай успех и поруганье,
Не забывая, что их голос лжив.
Останься тих, когда твое же слово
Калечит плут, чтоб уловлять...

Не плюй межиочі Землі!
Не плюй в лице свїй планеті!
Не сій того, чого не схочеш жать,
Адже все сіяне пожнеться!
Чи виправдання в забутті?
Та, підкоряючись Закону,
Той сіє зерна золоті,
А той- посіяв зуб Дракона.
Розсипав сміття навкруги,
Устане- та назад не обернеться.
Що залишає по собі,
І мріє, що йому минеться.
Та не минеться нікому!
Бо вічні Космосу Закони!
Під карми владою живем
Ми від народження до скону.
Не проклинай своїх дітей,
Не сій Драконове насіння,
Яке у проклятих...

Життя-то є гра,то- реаліті-шоу,
Де кожен герой є чудовий актор.
З тобою задуже загрались ми, любий,
Тому і зашкалює в серці мінор.

Тому,що не можу я грати чудово,
Настільки красиво, як ти вчив мене.
Ти всі ті уроки провів суперово,
Та з пам*яті образ навряд чи мине.

Не можу забути ті очі блакитні,
Байдужий той погляд,що був на мені.
Не йдуть в мене з пам*яті руки ті мужні,
І мрії мої, що належать тобі.

Так сумно, що разом не будем ніколи,
Так боляче, що у житті ти...

Біла коси заплітати сонце,
Розноситься по полях вітер вздорний,
Распоясалась річка сінью повної
Так душа гуляла вшир небосхилу.

Запорошена шлях слідом диким,
Перемішати земля в тучность злаків,
Воля вольная гуде далеким криком
У горизонту колію беспроглядную.

Я Пущу коня лихого в спритність серцевий,
Підхоплена я солов'я пісню медовий,
Опрокіну чарку сонця безпечно
У джерельний омут очей обпалених.

Я скользил под откос так долго,
Что, точно, пора что-то решить.
Мне было крайне плохо так долго,
Что, верно, пора что-то решить.
Да почему же ни один из вас, люди,
Не придет и не выплеснет мою чертову жизнь.

Я сказал, сторож, сторож, сторож,
Не сбросишь ли ты свой замок к чертовой матери?
Я сказал, сторож, сторож, сторож,
Не сбросишь ли ты свой замок к чертовой матери?
Давай, дай пожить бедному парню.

Детка, детка, детка,
Не упадешь ли ты на колени?
Детка, детка, детка,
Не...

Ты знаешь, эта ложь к беде,
Ты знаешь, я бы был воришкой,
О, если бы сказал тебе,
Детка, не взлететь нам выше.

Давай, детка, разбуди мой огонь.
Давай, детка, разбуди мой огонь,
Попробуй утопить эту ночь в огне. Да…

Время для сомнений уйдет,
Не время для болотных снов,
Давай, а если ждет просчет,
На траурный костер любовь.

Давай, детка, разбуди мой огонь.
Давай, детка, разбуди мой огонь,
Попробуй взорвать эту ночь в огне. Да!

Ты знаешь, эта ложь к беде,
Ты знаешь, я бы был...

Кто смеху бабочек в ответ улыбкой отвечает,
Тот знает - облака вкусны.
Ему под нежный свет луны
Ночь свои тайны открывает.

Он захотел - и стал растеньем,
А может зверем стать, и мудрецом, и дураком,
И может он в одно мгновенье
Весь космос облететь, свободный от оков.

Он знает, что не знает ничего,
Все остальные - тоже.
Уверен он лишь в том, похоже,
Учиться надо всем, ни дня не пропуская одного.

Другие берега зовут опять
Всех тех, кто мужество имеет изменяться
И постепенно...

Коник їв траву у лузі. Але був в страшенній тузі.
Діток коник наш чекав, від чекання сумував.

Та малята прибігали, гриву в коси заплітали,
Коси стрічками в"язали, та ще й хвостик розчесали.

Принесли йому водиці, що набрали у криниці.
І сплели коню вінок із барвистих квіточок.

Коник бігав і стрибав, коник весело іржав,
Більше він не сумував, а маляточок катав!

Чи бачиш душу ти злиденну,
Чи бачиш темну пустоту.
В його очах світло-зелених,
В безмежну зазирнувши гіркоту?

Цей ідол багатьох скорив,
Більш не належачи нікому.
Твій розум демон захопив,
Його ти раб тепер до скону.

В твоїй душі метуть сніги,
А серце - більше не палає.
Зобвенний розумом і ти,
Тобі до волі, як до Раю.

Несучи камінь крізь світи,
Котрі кінця свого не мають.
Йдучи по землях, крізь віки,
Разом з тобою всі страждають.

Але не довго це триває,
Не виніс мук...

Хочеш для тебе дістану я зірку?
Хочеш із трав назбираю роси?
Хочеш для тебе я сонечком стану,
тільки б в очах не побачить сльози.
Я на вустах твоїх,любий,розтану.
Тільки б зі мною щасливим був ти!