Пит-Буль

Мої мрії без тебе не можуть,
Як не можуть рослини без сонця.
Я вмираю без тебе і ніхто не допоможе.
Більше нікого не має біля мого віконця.
Я кохаю тебе, вірний мій друже.
Ти для мене найцінніша людина.
Я кохаю тебе дуже-дуже.
Допоможи мені – я без тебе не можу.
Тяжко проходить доба за добою.
Я частіше тебе закликаю.
Ну згадай же, як було нам з тобою.
Це було щось схоже до раю.
Я знаю, твоє кохання до мене
Живе і сьогодні, але тобі не до того.
Хай планета буде вічно зелена,
Але ти...

Шаиргуль - твое имя, как песня,
Шаиргуль - ничего нет чудесней.
Словно шарик катаешь во рту
Шаиргуль, Шаиргуль, Шаиргуль.

Шаиргуль - на весь мир прокричать,
Шаиргуль - по ночам ей на ушко шептать
Это имя волшебно - спасет от всех бурь.
Шаиргуль, Шаиргуль, Шаиргуль!

Шаиргуль – водопады на горной реке,
Шаиргуль – эдельвейс на высокой скале,
Я палатку поставлю, а речка: «буль-буль»
Шаиргуль, Шаиргуль, Шаиргуль!

Когда отдых в московской квартире найду,
И шагами от стенки до стенки...

За решіткою тиша:
Усі, певно, сплять –
Не шурхотить навіть миша,
І вартові не шумлять…

У камері холодно… –
Вологість і сум.
А колись було солодко
Від радісних дум…

А колись було добре:
І гроші, й жінки.
Але стало примарно –
Лиш погані думки.

Не знаю, за що мені
Прикра доля така,
Та напевно вже камені
Прийшла збирать нам пора…

Івано-Франківськ
лютий 2010р.

Я, верно, вовсе не поэт,
скорее, просто графоман,
люблю на праздник винегрет
и лимонад, чтоб не был пьян.
Не аноним, не грубый клон
(я просто не приемлю мат),
в стихах совсем не эталон,
но не беру ходы назад.
"Чин-чин! Буль-буль!" когда писал,
был в Новогодней мишуре,
сейчас я капельку устал,
и связь мешает веб-игре.
Но всё равно своим друзьям
я неизменно рад! Ещё
могу сказать, что только сам
подставлю при нужде плечо.
Стихи... Да Бог за них Судья,
пишу не выспренне вполне.
И...

Не кажіть дурниці,
Краще - гей, заждіть -
Хлібом-сіллю жниці
Правду освятіть.
Квіти коло хати,
Гуси на ставку -
Україна-мати
Ніби у раю…
Та в лиху годину
Вітер сновигав -
Клав у домовину,
З мертвих піднімав…
І коли полями
Спалахи зорі
Жито цілували
Рідної землі -
То були махновці,
То була війна -
Українські ночі -
Хижий птах літа…
Думи невеселі,
Вітерець гуля,
Ходить по пустелі -
Журиться земля…
Та Махно завзятий
Вірить, що народ
(Годі вже чекати)
Зробить першим крок...

Где то на Сейшелах сохнут пальмы после урагана под ветрами.
Были острова когда то раем с самыми запретными плодами.

Черепахи помнят дни былые, благодать ушедшей в воду суши.
Соловьи буль буль звенят в трактире,какду кричат, тревожа души.

За мулаткой шлейф летит ванили, и креольский слышится распев,
Сколько лет вы здесь бы не прожили, не испить малиновый рассвет

Святості в тілесної любові не було й нема .
Вона приносить лиш залежність й горе
Чому ж тоді любов Душі остила так
І вже не зрозуміти смак любові

Вона приходить і вривається в життя
Яке плило спокійно ,тихо
То щож це діється із зміною буття
Яке було колись лише Душі Любов'ю?

То хто ж змінив основи у житті ?
Хто похіть запустив у наше тіло ?
Нехай він згине,кане в небутті
Й ніколи більше не володіє нашим тілом.

Прокинусь досвіта... блукаю...
В осінніх барвах... добре знаю,
Що буде так, як і було...
І змін ніяких не чекаю.
Шукаю те, чого немає...
І чи було?... Лише світає...
А день, закінчився давно...
Не розпочавшись... так буває.

Що булО - те булО. Безголосся.
Наче темрява - сковує гріх...
На моє, з сивиною, волосся...
Білим попелом падає сніг.

А що, зостається мені, печалю хмільний стакан
Розлука, сестра Журби, танцює зі мною канкан
А з нею, Туга і Сум, хай плачуть, по мене вже
Я осені не боюсь, кохання було, адже!

Хай плачуть Туга і Жаль, танцює канкан Печаль
Хай я, від туги, кричав, за те, я весну стрічав
Хай виють Туга і Жаль, хай сумно звучить струна …
Хоч Осінь уже прийшла, була ж, у душі Весна!

А що, зостається мені, Кохання хмільний напій
Тверезим не стану Я, Я до смерті, бранець твій
Я кличу тебе у сні, Я марю...