Темрява

Що булО - те булО. Безголосся.
Наче темрява - сковує гріх...
На моє, з сивиною, волосся...
Білим попелом падає сніг.

Як добре, що Світ обертається
То радість, то смуток від втрат
Як добре, що літо вертається
За драмою, слідує жарт…

Як добре, що темрява скінчиться
Що вранці, прокинеться Світ!
Що друзі, в обіймах прощаються
При зустрічі, кажуть - Привіт!

Як добре, що Світ обертається!
Все прийде, на круги своя…
Що пристрасть, до серця вертається
Й кохання шепоче - Твоя!

Як добре, що Всесвіт пов’язаний
Веселка, дощі і гроза
Як добре, що - ВСЕ!, ще не сказано
Що очі блищать і сльоза

Як...

Як квіти ці Сонцю моляться,
До нього, сердешні, тягнуться,
Їм не до снаги навколішках
Благати про те, що мариться…

Чим ширш пелюстки б розставити,
Ярила щоб ласку теплую
Ловити, й від того пахнути…
Їм щастя – відсутність темряви…

От нам би у них навчитися
Любити всім серцем Вишнього,
Не просто Йому коритися,
Ним повністю просочитися…

Вже сили немає не чути, не знати...
Мій розум спіткнувся і впав, і болить...
Куди ж ти поділась? - У кого спитати?
Із очей моїх другий день моросить...

Невже ти змінилась до мене? - Зневіра
Мене оточила й цькує, ніби пса...
Спаси мене з темряви! Ти ж така біла!
Ти диво! Так треба твої чудеса!

Твій голос і сміх, я так скучив за ними...
Невже ти навмисно насипала сіль
У серце моє?.. Як то так, то не стримуйсь!
Всади в нього лезо... скажи щось... убий...

Десь у сутінку,
під сірою і вогкою стіною
Під самою коморою
Павучиха пряла мережу
Меж мною і собою
Пряла стежку

А я малий замріяно дивився
Яка краса !
Дитинство –
наче нескінченна пісня

Із темряви, по сходах
Із холоду, із льоху
Старенька жаба
чалапала додому

Я краса…
Я зачаровано дивився!
І баба Параска
Мене гукає
- Іди вже швидше!

- Бабо!?
А може Ви бачили, як танцюють бджоли?
Ходи малий із сонечка додому!

А може Ви бачили, як розмовляють із котами миші?
Ні , я...