Пит-Буль

Ти пішов, ти забра все з собою,
Все забрав, що пізнали ми разом,
Мені залишив лиш те,
Що гірким зветься словом "зрада".
Рвав троянди з моєї душі
На заході сонця був ти з другою,
Ті троянди тримала вона у руці,
Й на світанку була із тобою.
Ти навіть не знаєш, що ти накоїв,
Юність, закоханість звів,
Повінчав ти навіки мене з журбою,
Але не зкував з нею, ні!

Грався з чубом вітерець –
Кум до Кума навострився:
Взяв духмяний папірець
(В день на ньому перцем грівся),
З діжки смачний огурець
(Смак до нього причепився)
Дошкуляє зміст увесь,
Наче кращій шмат гостинця?!
У гостинці є й млинець,
Пляшка теплої горілки,
Як козацький молодець,
Кум з’являється у хвіртки:
Здоровенькі Вам були –
Кум до хати поклонився,
Де кума сопить завжди –
Та заходь, от! зупинився…
Вже в передній, вліз в сінці,
Той же час – перехрестився,
Й Кум лежить...

Weekend – це як святкова вдача,
Кум зібрався у культпросвєт…,
Хоч у нього є гарненька дача,
Й хотів він новий тет-а-тет…
Шановний у зоопарк здійнявся,
Та й трохи грошей прихопив,
До дружбана сію мить піднявся,
Той зразу ж стопочку налив…
Закусили та й з собою взяли:
Ковбаски, сала, мутний злив,
До завєдєння допішкували,
Ось вам і мавпа, ось трактир…
Чаркою у хміль мерщій хильнули,
Піднявся пристрасний порив,
Кругом раз, навколо, зазирнули,
Який ландшафт (без матюків)?!
Десь...

Приходить Іван до Мойші,
Напевно – позичати гроші
(Кишені у тих най товщі,
У безладді – вони хороші).
Вносить єдине «прошєньє» –
Одненьку позичити гривню
(Явище є комерційне,
Тим, створює мзду депозитну).
Кредитор вніс топорище,
Як би залог чемної справи
(«Інтерес» й на кладовище
Впливає творінням засади).
І ставить Мойша завдання:
Я гривню даю, ти ж вертаєш
Дві гривні в бік клопотання,
Й питання які іще маєш?!
Ще зміркувавши везіння,
Дбайливо він каже Івану:
Зараз...

Тож – мне доповідач підстави
(Як пальцем водить у воді),
Що в світі най болючі справи
Весь пил здіймають до гори?!
Він розпочав розбір польотів
(Зійшлось зібрання, круг голів),
Там всі були… і ті хто проти
Всіх профспілкових брехунів…
Як гак без крил стоїть в куточку
(Неначе бідний волонтер)
Наш дід Стецько – з якого ж рочку
Він заповняє цей партер?!
Йому ж доведено зі справи,
Що є пияка й дебошир,
Й запаморочливі ознаки –
Він тут не наш громадянин?!
- Ціленький день...

СТАЛИН (1924-1953)

Дошли до Океана,
создали СССР,
народ сражался рьяно,
наслушавшись химер,

доверился чубрекам
и прогорел дотла:
мела по всем сусекам
чекистская метла,

всё врали: жить свободно!
работать не за страх! -
их проклял всенародно
Святейший Патриарх,

отдать, что сердцу близко,
что добыто в страду?
Кому? Максималисту?
Убийце и скоту?

Восстал Тамбов с Поволжьем,
Сибирь, Балтийский флот,
не утихал от дрожи
чекистский пулемет,

хоть разыгрались страсти,
но...

На Гуцульщині йшов дощик, три хмари кляті навкруги
Обложили все – без дошок не проїхати й не пройти…
…вийшла з берегів і річка, втопила пашню у воді,
Вже пливе бурливо бричка, поблизу й шляпа в самоті…
…кепі та була від Вуйка (мож, той, потоп у бистрині?!),
Били два гуцули в гонга: Спасаймо ж дядьку з течії!
Раптом трапилось нечисте – цей капелюх, як цар морів,
Проти течії, навмисно, мов крейсер – хвилі борознив…
Бий – ломакою в нечисту, …цим посприяли дідусі
Здійснити акцію навмисну...

Я бачив сон -
І в ньому була Ти:
Струнка, чарівна,
Із зеленими очима …
Я так хотів
Тобі розповісти …,
Повідати, як незборима сила
Краси Твоєї все моє буття
Своїй могутній владі підкорила,
Забрала душу - всю, без вороття …,
А ти … , крилом махнувши,
в вирій полетіла …

Я знаю: Ластівка
В неволі не живе
Я знаю: щастя
Не буває вічним.
Та жити -
І не бачити Тебе … -
Для мене це як каторга довічна,
Серед усіх можливих в світі згуб
Мене кидає думка лиш у відчай
Що не відчую...

Вона вже майже двадцять п’ять віків
Мужам ученим не дає спокою.
Вона – найзагадковіший з світів,
Описаний колись давно Платоном.

Повідав світові мудрець старий
Про землю, що звалася Атлантида.
Був, начебто, то острів чималий,
Де люди чесні й справедливі жили

Не було ще ні Кносса, ані Ура,
Європа доживала первість дику,
Атланти ж вже створили надкультуру,
І мудрі керували там владики.

На жаль не легко мир і спокій втримать –
Перемогла людей пиха й жадоба:
Вони пішли війною на...

Друге сонце засяяло
На небі ранкового міста.
Обвуглена гілка сакури…

***

У невеличкому японському містечку
Малюк-школяр – допитлива дитина –
Йдучи за руку з дідом по-малечку,
Спитав: Дідусю, що то: Хіросіма?

Дідусь, примруживши вузькі старечі очі,
Здійняв обличчя у безхмарне небо,
Згадавши морок ядерної ночі,
Подумав: Розказать? Чи все ж не треба?

Наважився. Сказав: Жахливий сильний біль,
Останній зойк людей в горнилі пекла,
Від багатьох лишилась тільки тінь,
Вкарбована...