Мови

Час, рікою пливе, у літа...
Весняними струмками, співає.
Ваша доля, мов цвіт, молода.
А душа, мов весна, зігріває.

Ваші очі, мов Сонце... З озер,
В них сльза, добротою, іскриться.
Світлом радості, і до тепер,
Ніжна посмішка, не забариться.

Причаїлась на Ваших устах,
Теплотою Великого Серця,
Материнським добром, у руках,
Що любов"ю великою, зветься.

Пахне хлібом, гостинним, Ваш дім.
В ньому, затишок, пісню співає.
Вам, коханая, низький уклін!
Хай Господь Вас, оберігає...

Я іноді, люблю на-самоті
Дивитись в небо, споглядати хмари
В їх білизні, в чарівній пишноті
Я бачу інший світ, я бачу мари

Я бачу хмари, бачу височінь
Своє дитинство і своє кохання
І спогади, мов журавлиний клин…
Я бачу світ, мов в перше, мов в останнє

Я іноді, люблю на-самоті
Дивитись в небо, споглядати зорі
їх мерехтіння дивне в темноті…
чарівні спалахи, як сяйво в морі

Я бачу зорі, їх чарівний світ
Я відчуваю їх таємні чари
Й душа моя зривається в політ
Моя свідомість...

Моє серце веснонька лагідна заполонила,
Я тебе кохаю міцно від щирого серця,
Це не забаганка, це правда не сердься,
Кохання серденько мов матінка сповило

Як сонечко ясненьке, як голубоньку мою
Ціную я кохання більше за життя
Щоб приводу не було мені для каяття,
Завжди тільки щирою я буду з тобою…

Ніченька темна й ви зіроньки мої яснії
Дякую вам милі за красу вашу чудову,
Таку незрівнянну срібно – кольорову
Вона подарувала мені думки прекрасні.

Річенька глибока, вас, зіроньки...

Вона так щиро полюбила,
Сховала крила й загубила.
Не знала, що кохання те буває на троїх
І залишилась в пустоті сама собі.

Тріпоче вітер розвіва її волосся,
Не хоче вірить, може їй здалось все?
Крізь мокрі вії дивиться вона на світ,
Змарнівша і бліда неначе сіра тінь.

І крил нема щоб полетіти до небес,
Вона свою втрачає душу десь.
В кохання те немов у полум’я пірнула.
Сама себе у ньому позабула.

Вона…,
плаче і палає вся,
Мов з вогнем кохається.
Сльози ті мов іскорки
Тілом...

Сонце милим кошенятком
Нашу землю зігріває.

В крапельках роси мов свято,
Кольорами воно грає.

Річенька журчить привітно.
В сонячному світлі сяє.

Відображення блакитне
Від небес воно приймає.

Серце лине мов до неньки
Все довкола розквітає.

Солов’їний спів раненько.
Над країною лунає.

Серце моє почуття полонило,
Душу мов лагiдна мати сповило,

Вражень приємних сила-силенна
Це є дарунок від Бога напевно.


Бажаю зануритись в це з головою,
Щоб серце зігріло це диво зимою

Щоб стало міцнішим у серці навесну,
Щоб з мого життя вже ніколи не щезло.

Сонечко промінцем теплим світило
Мов янголятко чарівне і миле.

Що по цій стежці мене направляє
То приголубить, то надихає.

То вітерець мені щось прошепоче
Те, що для мене є найдорожчим.

То соловейко співатиме...

З лагідним цілунком у твоїх обіймах,
Зміниться миттєво все моє життя,

Якби я хотіла щоб були постійно,
З нами твоя ніжність і любов моя.

Це зігріє серце взимку у негоду.
Захистить від вітру сонячним теплом.

Щоб ми відчували ніжність та турботу....
Мовби нас сховала матір під крилом..\

Очі твої ясні, посмішка чудова..
Серце, що кохає мов у перший раз.

Райдуга над нами різнокольорова.
.Мов благословення дивиться на нас.

Ми відкрили серце, у бажанні ширім..
Кожен це...

Ну що тобі моє ім’я?
Воно, як вітер у пустелі,
Як плескіт хвиль, що б’ють у скелі,
Як місяць, що в ночі сія.

Воно залишить на листі
Лиш мертвий слід у подарунок,
Химерний напис-візерунок,
Забутих мов слова пусті.

Що в ньому? Давнє забуття
У хвилюванні днів бентежних,
Душі не буде вороття
До згадок ніжно-обережних.

Але в день смутку, у тиші,
Згадай його, мов «Алілуйя»;
Скажи: є пам’ять у душі,
Є в світі серце, де живу я…

Александру Турчинову.

Нет у нашего пастора проблем.
Кто не согласен- пулю всем!

Арсен Аваков.

Символ украинских демократии-
Это сказочник во главе правой братии!

Арсен Аваков.

Если правда, что говорят фашисты,
То ангелы в Небе- все террористы!

Пётр Порошенко.

Мы знаем, кто спонсировал погромы
По предвыборным плакатам все знакомы!

Олег Ляшко.

Он из пастели рвётся в президенты
Под партнёрские аплодисменты!

Дмитрий Ярош.

Он осветил ко власти путь,
Чтоб...

я в котре, і в котре дивлюсь в височінь
і бачу як падають зорі...
Я бачу, як місяць, по небу пливе
мов човен у синьому морі...

я бачу, минуле... дитинство моє
усмішку ... і перші тривоги
я бачу всі помилки, рани душі
успішні й невдалі дороги

я бачу кохання, взаємне і ні
безмежне й миттєве мов грози
я бачу бузок, чорнобривці, полин
тюльпани та гілки мімози

я знову, і знову дивлюсь в височінь
я бачу, то сонце, то хмари
я бачу весну і осінь життя
я бачу буденність і чари...