Мови

Дорогая моя мамо - шлю письмо с далёкой служби.
Вспоминаю ридни село, а другого мне не треба.
В цю прекрасну пору яблук нам свои плоди даруе
Наша осень, а здесь зябло. Тилько яблуки согреют.

Яки наяву я чую аромат тот нежний дюже
Соковитых яблук дивных с наша риднего садочка.
Мамо, вышлить будь ты ласка килька влезет у посилку
Наших яблук духовитых с красным боком, яки морда.

В ту посылку не забудьте вы под верх покласти сала.
С ним яблукам из садочка мягче будет ехать в тряске.
А...

Оповита, мов серпанком,
моя лиха доля...
Та ще й звечора до ранку,
самотність - неволя.

Надвечір'я... в небо чисте,
душа - птахом лине...
Покружляє, наче скуте...
та й мене покине.

Виє вовк
Дурний собака
Виє сірий в долинУ
Вовчий гонор розіп’ятий
Стирчить тінню на снігу

Виє вовк
Далеко чутно
Заспокойся заметіль
Виє вовк і вже не сумно
Світить місяць, зникла біль

Виє вовк
Дурний собака
Вже без болю, без жалю
Любий Вовчику, мій братчик
Волю чую я твою

Мов грім з небес ясних,
Кохання в серце увірвалося.

Я у полоні почуттів своїх.
І досі не збагну, що сталося…

На крилах янгола летить воно,
Мов рятівне благословення,

Цього шукало серденько давно.
Даруючи мені натхнення.

Воно прийшло у серце назавжди,
І сповило його мов ненька.

І додало в моє життя краси,
І надало наснаги в сьогоденні.

Мов книгу, я думки гортаю,
Листи в мережі розсилаю…
Просто : «ПРИВІТ!»
Себе я відпустила,
Аби міг ти прийти красиво
РОЗТАНЕ ЛІД…
На розкиданих листках
Напишу: «ЛЮБЛЮ» в думках,
Щоб по ним знайшов мене,
ТА РОЗТАНУВ ЛІД…
Із розкиданих шматочків
Я складу : «ЛЮБЛЮ» - це точно,
Щоб ти пам’ятав мене,
В ЗОРЕПАДІ ЛІТ…


Приспів:
Кохай мене! Просто кохай!
Шукай мене! Час наш тримай!
Цілуй мене, як вітер - квіти!
Бо ти для мене , а я – це ТИ!


Обірвано струною...

Квятковская Людмила
Была девчонкой «в теле».
А пацанва любила
Лишь тощеньких девчат.
На Люсю – ноль вниманья,
Все сквозь нее глядели...
Из будущего видно:
Не девочка, а клад.

Отзывчива, сердечна,
Умна и без заскоков.
Готова сделать в дружбе
Навстречу первый шаг.
А юность так беспечна...
Хоть кто-то у истоков
Формированья душ бы
Сказал бы:
-- Надо так... –

Была бы дружба с Люсей
Квятковской мне подарком.
Но я был не умнее
Всех прочих, а глупей...
Была б, наверно, лучшей...

Доля мені подарувала
Мої нестримні почуття.
Мов пісню лебеді співали,
Крильми тримаючи життя.

Не знаючи людської мови,
Ці птахи, вірність бережуть.
То не про них, пусті розмови.
Коханням височить їх путь.

У загадковім сподіванні,
Стремлінь, замрійливий політ.
До сонця, донесе бажання
І зустрічі щасливих літ.

Доля мені подарувала,
Твої нестримні почуття.
Мов пісню лебеді співали,
Крипльми тримаючи життя.

Наталія Максименко
10.02.2011 р.

Аарону с Моисеем
Иегова дал наказ:
«Этот месяц всех главнее,
Первым будет он у вас.

Укрепит народ он в вере,
Ускорение придаст.
А язычников потери -
Нам не горе, а балласт.

В этом месяце линяем
За граничную межу.
Дабы вас не ущемляли,
Сам за этим прослежу.

Час отбытья от причала
Передаст с небес гонец,
В нём конец того начала,
Где прервется, наконец,

Цепь египетских страданий...
Страж сведёт вас до земли,
Где вы, пыль стряхнув с сандалий,
Молочка б испить смогли...

Михаилу Денисенко.

На устах- войны святое дело,
А под рясой- фашистское тело!

Михаилу Денисенко.

Одень на себя хоть тысячу ряс-
А Бога не обманет модный показ!

Михаилу Денисенко
и Александру Турчинову.

Есть у Майдана для Небес вожди-
Патриарх и пастор впереди!

Александр Турчинов

У пастора глубокомысленный взгляд:
-А я ни в чём вообще не виноват!

Игорь Коломойский.

Страна напрасно жизнью озадаченна-
Каждая капля крови уже проплаченна!

Игорь Коломойский...

Ніч вся тиха,
За вікном,- вітер щось шепоче,
Ліхтарі горять давно - ще відкриті очі,
Намагаюся спочить,- серце все колотить,
Як давно воно болить,- засинать не хочить.
Виглядаю я в вікно,- бачу темне небо,
Зірки там горять яскраво, мов каміння дрібне.
Місяць жовтий ліг на небо,
Хмарами укрився,
Спочиває мов дитина, в люльці нахилився.
Бачу стежку всю блискучу,
Сріблом мов покриу,
Сніг її укрив колючий,
Все здається кригой.
А дерева мов завмерли,- всі повиті снігом,
Сплять вони, а...