Думка

Думки мои

***
- Мыши одолели. Как они на третий этаж приходят? Надо бы мышеловки заправить…

В войну, мать рассказывала, глиной заправляли. После еды…. Да какая там еда! Хлеб с комбижиром, который не таял, а мазался во рту шершавый и вонючий. Вкус хлеба исчезал моментально. Жир еще недолго боролся с голодом и, как правило, тоже вскоре проигрывал. Смывался только кипятошным чаем из трав каких-то, летом собранных …. После еды поплюешь на глину погуще, скатаешь шарик и нанижешь на крючок...

Правда легко открывается тому, кто сам перестаёт доверять уловкам лжи.

Байкеры - кочевники Мегаполисов.
...в поиске смысла поисков смысла.
Право иметь обязанности...
Мысль, впереди языка, язык - дела, дело - суждения.

...бывает и беда от горя спасает.
Благочестие не средство, а награда.
Перекисшее вино сахаром не исправить.
Даже у гостеприимства есть границы.
Рыл яму, а выкопал колодец.
Не рад конь новому хомуту.
Рукописи не горят, думал юный Герострат.
За похвалу не хвалят...

История третья – «Чемпион».

- Что-то ты совсем потух, макс? Изо дня в день всё тут в одной и той же позе сидишь. Ты в курсе, что занимаешь самое популярное у нас тут место?

Макс молча сидел у кусочка облака… Да, точно – я не описался.

Макс сидел у кусочка облака, которое виднелось вверху через толстые железные прутья маленького окошка, наглухо вмонтированные в стену метровой толщины.

- Молчишь, угрюмый - на вопросы не отвечаешь, – спросил у макса сухой ехидный старикашка с...

- Синочку мій любий, не плач, зараз я тобі заспіваю мій солоденький, ось так, - молода жінка лагідно посміхаючись вкутала дитину і присіла колихаючи біля вікна. Немовля заспокоїлося, притихло в теплих материних обіймах, прислухаючись до тихої сумної пісні. Раптом двері з вулиці хтось рвонув і різко брязнув ними по розшатаним одвіркам.

- Катерино, Катю, де ти? - пролунав по хаті різкий чоловічий голос. Відчинилися двері і в кімнату вбіг розхристаний Василь. Дитина заплакала

- Чого ти кричиш...

В моєму «списку» стандартних запитань, за допомогою яких я пізнаю людину є таке питання: «Як ти відносишся до фемінізму?».

Звісно здебільшого скромно запитують що це таке. Я вже рідко дивуюсь такому незнанню.

Але все-таки хочу написати про це.
Я ось нещодавно говорила аською зі своїм старим знайомим. І якось на початку нашого знайомства я не питала про його відношення саме до цього…тепер згадала. Відповідь мене вразила)) Бо здавалась та людина мені зовсім іншою))

А відповідь була...

Вона зайшла до під’їзду і важко прихилилась до стіни. Нарешті вона майже вдома. Ще кілька кроків і відчує тепло своєї подушки. Вона ридатиме в неї до ранку. А вранці збереться й піде на пари, наче нічого не сталося. Вона не хоче, щоб він дізнався, що вона страждає.

Або вона піде до найближчого бару і нап’ється дешевого вина. Ні... Так низько вона не впаде. Через нього, негідника, - напиватися? Пекла жага помсти. Такої, щоб на все життя запам’ятав! Краще вже померти. О! Гарна ідея. Тільки як...

Я дивлюсь в його темні як ніч очі…я вже майже не чую того що він говорить, чомусь мені це більше не цікаво. Я розумію що чогось не вистачає…чого саме? мені бракує слів, мені бракує думок…бракує іще чогось…- зникло притяжіння, його більше нема. В нього дещо пожмаканий, втомлений і вимучений вигляд, він і досі вариться у якихось своїх справах при цьому як завжди впевнений у собі щодо мене…щодо всього навколо.

Я дивлюсь у вікно і не розумію що взагалі я тут роблю, вже так давно загинули всі...

У нашому житті є інша мета — підняття рівня свідомості,

а не просто збільшення загального обсягу знань.
Інаят Хан Хідаєт

Тема самовдосконалення та розвитку людських якостей, можна сказати, вічна, при цьому мудрі люди часто повторюють, що найважливішим завданням для кожної людини є розвиток його власної свідомості.

Незважаючи на очевидну важливість теми, серйозних і якісних матеріалів, присвячених цьому питанню, не так вже й багато, хоча періодично все ж з'являються цікаві роботи...

Згиньте, прокляті думки, покиньте мене на мить. Дозвольте увійти в унісон, закритися у своєму казковому світі. Просто побути на самоті, без зайвих облич. Щось непокоїть? Запитаю сама у себе, а у відповідь – бездонна тиша.

Минуле завжди є і буде. Не почнеш нічого з нового аркуша, його видають тільки один під розписку. Залишаться мільйони недосказаних слів. Помилки навчатимуть робити правильний вибір. За колишнім сумуємо, пускаємо гіркі сльози та дивний сміх. Гучність зашкалює всі децибели. За...

Дед-пихто.

Доминошный стол стоял почти в центре двора в тени одичавших, раскидистых яблонь. Когда-то эти яблони сажали новоселы. Лет эдак двадцать пять назад. Дружно собравшись на пустом дворе в очередную «красную» субботу, в ознаменование очередной годовщины Великого Вождя, жильцы, пытались украсить свой двор будущим садом, старательно теша мечты «светлым будущим».

Светлым будущее, через двадцать с лишним лет, не стало. Страна, а вместе с ней и весь народ, пережили кучу кризисных проблем...