Зустрiч

Я дивлюсь в його темні як ніч очі…я вже майже не чую того що він говорить, чомусь мені це більше не цікаво. Я розумію що чогось не вистачає…чого саме? мені бракує слів, мені бракує думок…бракує іще чогось…- зникло притяжіння, його більше нема. В нього дещо пожмаканий, втомлений і вимучений вигляд, він і досі вариться у якихось своїх справах при цьому як завжди впевнений у собі щодо мене…щодо всього навколо.

Я дивлюсь у вікно і не розумію що взагалі я тут роблю, вже так давно загинули всі...