Життя бумеранг

Белый лебедь, плавающий в озере, грациозно чистит свои перья.
Внезапно он встрепенулся и, расправив крылья, устремился в небо.
Это моя мечта.
2.
Ворон, сидящий на суку, клюёт свою пищу.
Огонь времени пожирает мгновенья, разбрасывая их пепел по былому.
3.
Яркий рассвет наступает на пятки ночи.
Будущее приходит.
4.
Туча уносится ветром в даль.
Настоящее уходит в прошлое.
Как жаль.
5.
Сокол, парящий над землёй.
Во взмахе крыла живёт дух ветра.
Я мчусь, обгоняя мысль.
6.
Слышен...

Я чув від людей
Про те як сяють
Зорі на небі,
Про те як у полі
Квіти ростуть,
Про натхненні вітрила,
Що човни далеко несуть.
Це сумно, на небо
Сліпими очами дивитись,
Життя в безодні пітьми,
Дитинства зламана доля.

Нені вуста мені промовляють:
Сьогодні сивиє небо
І хмари мають
Ридати дощем,
А сьогодні сонце
За обрій сідає,
І хтось до когось пішов.

Злий всесвіт
Від мене сховався,
Марнота усе -
Це привидів світ.

Сказительница: День добрый, судари, сударушки!
День добрый, дорогие зрители!
Вы новую сказку увидеть хотите ли?

В сказке сей полно намёков,
Добрым молодцам уроков.

А проведут такой урок девицы –
Они словесных кружев мастерицы –
Василиса Премудрая
И Елена Прекрасная.

Девицы-то очень строгие,
Ведь зовётся урок –
экология.
А учеником будет
Вова Сидоров –
Паренёк заметный,
Лодырь несусветный. (Уходит.)

Василиса звенит колокольчиком.

Елена: Вова...

Хто я? Людина? Дівчина? Тварина?
Можливо дівчина, можливо й не людина...
А може просто вища сила
Таку нам долю присудила?!
Таку, а не інакшу...зовсім різну...
Хтось має бути просто тінню,
Хтось вище за усіх стояти...
У кожного своя історія,
та ж сама навіть мрія...
Усе по-різному, усе не так...
Хоча...насправді ж це несправедливо!
І кожен добре все це зна...
ПОТВОРИ! (ДИКІ! НЕРОЗУМНІ!)
Це ми! Це я! Це ти! Це так!
НЕНАВИДЖУ! НЕ ЛЮБЛЮ! НЕ РОЗУМІЮ!
Що це? Це ЗНАК!
ВСЕ ТАК! ВСЕ ТАК...

Ти брав мою руку... часто всміхався...
Ти завжди казав, що я від всіх краща...
Ти слово промовивши прямо у вічі
Вдихав в мене радість... і мабуть би навіки...
Та просто нічого безплатно на довго немає.
І всі ті прохання, нездійснені мрії...
Пустенькі словечка і марні надії...
Усе ти пустив, не сказавши нічого
І вітер давно вже розвіяв останню розмову.
І ти вже давно мене позабув
Бо поруч твій "ангел" новий...
Вона... довгонога брюнетка...
Сміється все з жарту... говорить приємно...

Неможливо спинити час.
Ми не в силах його спинити.
Та він може спинити нас,
у безмежжі своїм втопити.

Не пустити в майбутній день,
на вчорашній струні лишити,
щоб під звуки старих пісень
ми ніщо не могли змінити.

Щоб ми вранці були такі ж,
як і вісім годин до того.
Не мудріше і не сміливіш,
не навчившись чогось нового.

Не знайшовши свою мету.
Не відкривши потрібні двері.
Залишивши любов святу
існувати лише на папері...

Не можливо спинити час.
Загубитися в часі можна...

Зміряли небо мої кроки,
торкались неземних орбіт.
І я дивилась на цей світ,
не відкривавши жодне око.

Правічне плетиво зірок
я у руках своїх тримала,
у сферах неземних літала,
в астральний кидалась танок.

Тремтіло небо під ногами...
Котилась м'ячиком Земля,
але до Сонця-короля
її прикуто ланцюгами.

Сатурна кільце золоте
я на свій пальчик приміряла,
комету за хвоста тримала
і забувала вмить про те,
що ще земне життя я мала...

воют во мраке
любовь и обманы
опий и маки
суицидальный секс в ванной


~ ЦИРК ТАРАНТИНО ~

цирк тарантино покинул наш город
оставив пожары обломки и голод
цирк тарантино с гастролем в пути
он может и к вам ненароком прийти


~ MESSAGE: В ТЕБЯ ~

Направленный посыл – тебе подарок,–
Из Дао нарыбаченный сигнал;
И он летит к тебе сквозь тыщи арок,
И взбаламутит то, что я недосказал...


~ НАПОЛНЯЯСЬ ПРАНОЙ ~

дышим
летом
сиренью
акациями
в счастливой нирване-прострации...

Душа летить до тебе милий
Так стрімко, Мов би журавлі
Несуть любов мою на крилах,
Щоб ти зігрівся у житті.

Щоб не шукав нещастя в долі,
Щоб не боліло на душі,
Щоб одиноцтво мимоволі
Не зачепилось на тобі.

Щоб ти побачив, як чудово
Коли любов в тобі живе -
Це мовби пісня колискова,
Це мовби сяйво най ясне....

Ти виграв це поєдинок,
Він породжує нове бажання,
Ти для мене у світі єдиний,
Та ця битва, вона не остання.
Я боротимусь знову і знову
Допоки вистачить сили,
Бо це доля, - не випадковість,
Віддам душу за тебе мій милий.
Я Всевишньому вдячна за дар,
Бо без його не вміла б любити
Серед розпачі, смутку і чвар,
Не змогла б це життя я прожити.
Моє тіло належить тобі,
А мій дух... Він давно уже твій,
Ти б`єшся за мене в пітьмі
У страшній, як нічний буревій.
Та я вірю в монотонний...