Життя бумеранг

Шановні, славнозвісні, ніби, щирі депутати!!!
Верховна Рада нині ринг - не установа,
А може досить імідж України плямувати
Ви рішення приймайте вірні в залі урядовій..

Щоб не з’явилася енергетична криза,
Астрономічно, штучно піднятих тарифів,
Надайте зміни ,досить вже сюрпризів,
Знайдіть благаю доленосний вихід.

Не змінять бійки, змісту, суті суперечок,
Загрозливі стають вже настрої в державі.
Амбіції надмірні зараз дуже недоречні.
Не допоможуть, зіпсують життя реалії...

Як ніжно вечір пахне далиною,
Як ніжно руки зводяться в мости.
Ти сяйвом марева завжди зі мною,
Ти-ніжним порухом в моїй душі.

Як сум тополь, що височіють шляхом,
Леління кіс зеленокосих верб.
Зринають миті-спогади, як щастя,
Вони примарні. Сотні тисяч веж

В душі моїй нікому не зламати,
Життя мое уже не повернути.
Мене знайти-це ще не значить щастя,
Найважлтвіше-щоь ніколи не забути.

Ти бачиш хмари?
Вони пливуть,
Вони знайдуть
Все те, що ми ховали.

Надії, сподівання, мрії
Забути ми хотіли,
Нам так зручніше жити
І очі закриваємо, йдемо далі.

Сідати в кайдани-
Самі напророчили,
Свою повагу вбили
І приховали нікчемності прояви.

Ми забули, що таке воля,
Що таке власна думка,
Що таке надій спрага
І навіщо життя.

І тільки погляд у небо
Змусить все згадати,
Змусить зуміти-
Полетіти до справжнього себе...

Не знаю кому як і що приносить біль,
Хоч більшість з вас його й не відчуває.
Мені ж, як кидають на рану сіль,
Несправедливість душу крає.

І крає не тому що я обділений чи здібний,
А тому, що доводиться мовчати.
Не доведеш нічого коли бідний,
Та все ж, так хочеться про це комусь сказати.

Що тільки роблять гроші із людьми!?
Не цінить більшість ні доброти, а деякі й любові.
Одна мета у їхньому простому, примітивному житті
Лиш обдурити й вкрасти, а потім жити на здоров’я.

Я не...

Как же иногда жестоки люди!
Где таится в нашем теле злость?
Думают, что жизнь простит, забудет...
Может, им самим страдать пришлось?

Как помочь вам пережить терзанья?
Растопите сердце, словно лед.
Дайте кров, любовь и состраданье
Людям, чья судьба была не мед.

Я прошу вас быть добрей друг к другу!
Жизнь закручена витками, как спираль...
Все идет как бумеранг – по кругу:
Горе, скука, радость и печаль.

Счастье дайте! Это в вашей власти.
И любовь возьмет над вами верх.
Доброта...

Останній тролейбус. Вдивляюся в вікна..
Приникла щокою до мокрого скла..
І навіть в фіранки ця осінь проникла.
Та навіть за ними тебе вже нема.
Ти десь за кілометри, може, за вічність
мандруєш по станціях мого життя,
вслухаєшся в серця свого мелодичність,
та в серці моєму тебе вже нема...

В нас играют ангелы,
Как в куклы,
Как в солдатиков играют
В нас.
Жизнь – война любвей –
Под лупой.
На сближенье отдан был
Приказ.

И зеленые внутри поют
Сигналы,
Разрешив безудержный
Разбег.
Бумерангом землю-время
Облетая,
Возвращается на небо
Человек.

У уснувшего на бегу
Обладателя вечного двигателя
В кармане лежит
Бумажный самолетик.

На бумаге хоть и остались
Следы вычислений
Да, смешавшись с листвой
Осени солнечной системы,
Он покажет кто здесь бумеранг.

Архаично или непривычно
В сумерках полудня
Порой от этих
Показательных выступлений.

Кипятиться,
Наблюдая за банкой с водой.

А в степи не найдешь раковины.

Подивись на птахів – в небі сірому,
Їхні крила приглушують дзвін церков,
Відлітаюсть кудись смутком білим,
Щоб вертатись назад знов і знов.
В кожній краплі дощу відображення
Поплямованих болем надій
Задихнувшись відкрику протяжного,
Гільйотину збудую.. не мій..
Я простягу скалічені крила,
Відшукай мене , милий, в ключі
Так літати мені не під силу.
Так літати хіба, що вночі.
Змах крила конвульсійний.. О, Боже!
Дай же сил поборити печаль
Шкодувати себе я не можу,
Мені...

Кожну крапку легко справити на кому,
кожна кома - то є сходинка життя,
крапку ставить лиш безвихідь й втома,
кому ставить майбуття.
Ця любов без крапок все сильніша,
квіти-коми розцвітають в ній,
кожен день все щасливіший,
переписала крапку на "Він мій"...