Яков есепкин сейчас

СТАЛИН (1924-1953)

Дошли до Океана,
создали СССР,
народ сражался рьяно,
наслушавшись химер,

доверился чубрекам
и прогорел дотла:
мела по всем сусекам
чекистская метла,

всё врали: жить свободно!
работать не за страх! -
их проклял всенародно
Святейший Патриарх,

отдать, что сердцу близко,
что добыто в страду?
Кому? Максималисту?
Убийце и скоту?

Восстал Тамбов с Поволжьем,
Сибирь, Балтийский флот,
не утихал от дрожи
чекистский пулемет,

хоть разыгрались страсти,
но...

…і це було давненько, в оті стрімкі часи,
Коли жили бідненько, збирали всі рублі…,
Й вірили у тезу: «Хай в’ється ОГОГО!» –
Всі читали пресу про могутності його?!

До Львова із завданням приїхав із Москви
Кореспондент Іваньков з робочої сім’ї,
Виконав моральні й технічні завдання,
Завітав в їдальні і зайшов – до книгаря…
Ось, рветься він в кіоску придбати прес-реліз,
Тай мерщій дізнатись, як квітне той девіз?!
Сидить там, вже старенький, відомого зразка,
Блакитненько-жовтенький...

Беру роман я с книжной полки,
Культуры нашей яркий свет,
Зачитанный до самой корки,
Былиной стал прошедших лет,
Прошёл проверку в поколеньях,
Внёс память в кольца на деревьях,
Они хронометры живые,
Дубы из сказки вековые.
Вёл гений Пушкина всех нас,
Формировал сознанье наше,
И с ним мы становились старше,
Из года в год, из класса в класс,
Чтоб либералам2 рассказать,
Чью и почто3 ругаем мать4.

1.Carthago delenda est – Карфаген должен быть разрушен.
2.«Русский либерализм потерпел...

На пекучому сонці щира йдеться вистава,
Вона світ ублажає, бо з могутністю грає,
На високім «бігборді»,що окрашає міста,
Вдача ціль вибирає – до вершини сяга…

На колючім морозі хутко б’ється застава,
Вона мить зволікає, бо та рацію знає,
Яка в тихій облозі і хуртовину шпурля,
Та мету досягає й на вершині сіда…

На великім порозі справжня треться нарада,
Наче мир вихваляє й про могутності дбає,
Вона ж краща у Світі! Красуня – майже свята!
Ось там, Україна своє Величчя здійма!!!

Оптимізм – недолік інформації,
Який в душі бентежить майже все,
В ночі болить совість реформації,
Наче перець купається в глясе…

*
Безсонниця – є дивовижний засіб
Рахувати, всього лише, до трьох,
Й може десь, хто-небудь, і порадить
Прати – до пів четвертої удвох…

*
Молодість – світлі думки про кохання
В надбанні колоритних всіх часів,
Коли старість вторгається в заласся
Подумати з любов’ю, що ти жив?!

*
Медицина – поважності зібрання
Серед людей, де головує зик...

пандемія – о! мама-мія!!!
з якого дідька ця гризня???
зла громадянська істерія
дістала й бідного митця,
що вийшов певною тропою,
заклав в кишеню п’ятака,
сів у трамвай, що без контролю,
й зухвалість вийшла отака:
чихнув шановний мимоволі,
в той час почув лихі слова,
незабаром медики в покої
привезли битого творця…
…черепно–мозговая травма,
гематома на тлі лиця,
удари множинні і садно –
й не впізнати вже митця?!
___
паніка – це напевно сила,
що грипи знищує дотла?!
один...

Він звик дивитися на світ
Крізь окуляр оптичного прицілу,
Він звик, коли сумління не болить,
Бо у прицілі ворог – не людина.

Він звик дивитися на світ,
Як той хижак, що так чека на жертву,
Він звик, коли інстинкт його кричить:
«Все те, що є поганим, мусить вмерти!»

Він звик дивитися на світ,
Який давно уже не чорно-білий,
Але тепер душа його болить,
Бо зрозумів він: ворог – теж людина…

Івано-Франківськ
16 листопада 2009р.

Друге сонце засяяло
На небі ранкового міста.
Обвуглена гілка сакури…

***

У невеличкому японському містечку
Малюк-школяр – допитлива дитина –
Йдучи за руку з дідом по-малечку,
Спитав: Дідусю, що то: Хіросіма?

Дідусь, примруживши вузькі старечі очі,
Здійняв обличчя у безхмарне небо,
Згадавши морок ядерної ночі,
Подумав: Розказать? Чи все ж не треба?

Наважився. Сказав: Жахливий сильний біль,
Останній зойк людей в горнилі пекла,
Від багатьох лишилась тільки тінь,
Вкарбована...

Загрустил наш Авраам. Хитрая Ревекка
Прибрала сынка к рукам - делать человека.
Откололся Исаак ручкою от блюда,
Весь в работе, как ишак, на своих верблюдах.

Не приходит по утрам с порванной рубашкой
От какой-нибудь мадам от милою мордашкой.
Молодые в полный рост про отца забыли.
Стал отец им словно хвост не пришей кобыле.

Невесёлая пошла жизнь у Авраама.
Как-то надо украшать эту панораму.
Нет достойнее пути оживить житуху,
Чем на старость лет найти в жёны молодуху.

А, гори оно...

Бог сказал Иакову: «Встань, пойди в Вефиль.
Здесь с афёрой паховой ты поджёг фитиль.
Тех, кто норм этических выдержать не смог,
От проблем этнических не спасает Бог.

Акт святой, дарованный в знак моей любви,
Со своим народом ты вымазал в крови.
Приобрёл известности сей Сихемский шлях,
Вызревает ненависть на его полях.

Многим поколениям жать её плоды.
Уводи немедленно племя от беды,
А потом торжественно, Яков-Израиль,
Ты построй мне жертвенник в городе Вефиль».

***

От иных...