Яков есепкин сейчас

Просить тебя сказать мне да,
Когда всё зря?
Твоя судьба мне - не звезда
И не заря.
Просить тебя дарить тепло? -
Я сам дарю.
Тебя за всё добро и зло,
Благодарю.
Благодарю за жизни дни,
За холод рук,
За счастья дым, в ночи огни,
за боль разлук,
Благодарю за красоту
Цветов в снегу,
За все стихи, что не прочту,
И не сожгу,
Благодарю за высоту
Вибраций душ,
И за ночную немоту,
За ясность стуж,
За всё тебя благодарю,
За всё пою,
За всё молитву я творю,
В Любви краю!

1991 г...

Сила великая, жизнь многоцветная,
Вновь окунаюсь в леса и поля,
Вновь я иду к тебе радость заветная,
Лишь о прощении Бога моля.

Дружба с любовью приходят ответами,
Знания, книги, стихи и труды.
Чистой молитвой содею рассветами
Светлый шатёр свой до первой звезды.

20 октября – 14 ноября 2007 г.

© Copyright: Яков Шафран, 2007
Свидетельство о публикации №1711153064

ЖИЗНЬ.
Кто ж не хочет жить без горя,
Без тяжёлого труда;
Чтобы было счастья море,
Были радости всегда.

Чтобы ложь, тоска, презренье
Обходили стороной.
Чтоб веселья и везенье
Были заодно с тобой.

Жизнь-то наша – не такая,
Нужно всем её понять.
Жизнь совсем уж не простая,
Но не стоит нам вздыхать!

ТЫ НАПИШИ СТИХИ.

В чем хочешь душу ты излить?
Как мысли выразить свои?
И как ты хочешь в мире жить?
Ты напиши стихи свои!

Прозой – ты немного скажешь,
Ведь прозу – могут...

Ні... Ні... Нічого такого...
Ніяке таке почуття
Тривогу не викливає
І в серці мені не співа.
Ні... Ні... Такою не бути...
Такою як інші – усі...
Як тільки виникне щирість
Так все і буде завжди...
Так... Так... Сама, як тополя,
Що «співи» свої простягла,
Як кажуть, від Сяну до Дону,
І радісно слуха вона.
Як вітер зі сходу манить скарбами,
Як захід і північ леліє словами...
А південь... Ну південь як завжди – все те ж,
Цікавить різністю меж...
І всюди прекрасно... і всюди красиво...

Ночью, в моей собственной постели
Снятся мне не Лены и не Тани.
Вижу я тарелочку пельменей,
С пылу-жару, с уксусом, в сметане.
По пельменям был я спец великий,
Их тушил я, жарил в сковородке,
Суп варил с лаврушкой, базиликом,
И закусочку на шпажечках - под водку.
Меня, в мою студенческую юность,
Знал в "Пельменной" каждый таракан.
Я дружил с раздатчицею Люсей,
С поварихой Иркою гулял.
"Уральские", "Сибирские", любые,
С Юркой - одногруппником моим,
Варили пачек десять в...

Над світом сходе зірка не одна;
Їх дві, і кожна з них самолюбива.
По-перше, зірка Сили – то війна.
Та є ще зірка Права – слова сила.

Безжальні промені у кожної із них.
Одна усе спустошити лиш хоче,
За слабкість – вбити, за супротив тих,
Хто не скоривсь їй, в люті спопелити!

Та інша теж глуха до нарікання.
До того ж, ще й сліпая від природи.
У неї лиш одне бажання:
Щоб все було, як їй лиш до вподоби.

Коли над нами сила – то біда;
Кайдани й батоги – то її слуги...

Знову поруч, чомусь, ти зі мною ідеш...
Я мовчу, як завжди, а ти мелиш про щось...
Та про що, я не чую, як завжди, в решті решт...
От би змив би тебе цей дрібний тихий дощ...

Ми не пара, це ясно, але спим, чомусь, вдвох...
І ти дзвониш мені, і питаєш де я...
Хочеш знати: куди, з ким і, навіть, по що...
От би раптом тебе стерла з себе земля...

Кожен ранок я сплю, а ти будиш, і ґвалт...
Я люблю свої сни, в них так рідко є ти...
Ну навіщо мені твоїх друзів всіх знать?..
От...

Родная медицина, заботами снедаемая,
Вколола мне вакцину от гриппа ожидаемого.
Теперь хожу с прививкою
и не страшусь простуды.
И думаю урывками: а если б сделать, люди,
Прививку и от старости,
прививку и от глупости,
И от возможных гадостей,
и от духовной тупости?
От равнодушья подлого, от злобного коварства
И от усердья потного
лакейства перед барством?
Чтоб было всё в порядке
у всех, судьбой обиженных.
Чтоб танцевал вприсядку
парень обездвиженный!
Чтоб, вколотая в вены...

Не плюй межиочі Землі!
Не плюй в лице свїй планеті!
Не сій того, чого не схочеш жать,
Адже все сіяне пожнеться!
Чи виправдання в забутті?
Та, підкоряючись Закону,
Той сіє зерна золоті,
А той- посіяв зуб Дракона.
Розсипав сміття навкруги,
Устане- та назад не обернеться.
Що залишає по собі,
І мріє, що йому минеться.
Та не минеться нікому!
Бо вічні Космосу Закони!
Під карми владою живем
Ми від народження до скону.
Не проклинай своїх дітей,
Не сій Драконове насіння,
Яке у проклятих...

Накануне вешнего Николы
От теплыни пчёлы опьянели.
Убралась цветами косогоры,
Яровым поля зазеленели.

Лёгким ветром травы расчесало,
Радуга три раза зависала,
Возле церкви, где венчалась пара,
И у загса вился возле зала
Белый голубь, яко херувим:

Как угодник русскими любим -
Что смогла, природа показала.