Вонь

Сказки Заповедного Леса
Мама, я в тигра хочу превратиться,
Ты подрисуй мне полосок немного,
Вон как тигренок опять веселится,
Год его скоро, и папа нестрогий
Даше такого тигренка подарит,
Я же останусь с противным котом,
Мама, не хмурься, морщины ведь старят,
Стану я снова собакой потом.

Только мне хочется маленькой Даше
Больше удачи еще подарить.
Тигр – он зверь, будет диким и страшным,
Я же смогу на прогулку водить
И охранять ее там от мальчишек,
Пусть только тронут, я всех...

О, не лети так, жизнь, слегка замедли шаг.
Другие вон живут, неспешны и подробны.
А я живу - мосты, вокзалы, ипподромы.
Промахивая так, что только свист в ушах

О, не лети так жизнь, уже мне много лет.
Позволь перекурить, хотя б вон с тем пьянчужкой.
Не мне, так хоть ему, бедняге, посочувствуй.
Ведь у него, поди, и курева то нет.

О, не лети так жизнь, мне важен и пустяк.
Вот город, вот театр. Дай прочитать афишу.
И пусть я никогда спектакля не увижу,
Зато я буду знать, что был...

Я сиджу вдома, дивлячись в пустий екран
Нічого не роблю, клацаю клавіатуру
Я п’ю гарячу каву, обновлюю сторінки
Нічого я не знаю, життя моє стоїть.

Коли за вікном йде холодний дощ
Люди знають горе, гірко плачуть
Виганяють їх з роботи, розпадають сім’ї
Вони стоять з нічим, в суєті розбиті.

Але я хочу визирнути з вікна
Побачити життя, пізнати щастя в ньому.
Хочу прогуляти все його, із дівчиною
З цікавими очима та теплими вустами.

Коли за вікном яскраво сонце сяє
Виблискує...

Сонце милим кошенятком
Нашу землю зігріває.

В крапельках роси мов свято,
Кольорами воно грає.

Річенька журчить привітно.
В сонячному світлі сяє.

Відображення блакитне
Від небес воно приймає.

Серце лине мов до неньки
Все довкола розквітає.

Солов’їний спів раненько.
Над країною лунає.

Мов грім з небес ясних,
Кохання в серце увірвалося.

Я у полоні почуттів своїх.
І досі не збагну, що сталося…

На крилах янгола летить воно,
Мов рятівне благословення,

Цього шукало серденько давно.
Даруючи мені натхнення.

Воно прийшло у серце назавжди,
І сповило його мов ненька.

І додало в моє життя краси,
І надало наснаги в сьогоденні.

Вважаю, що потрібні почуття,
Які нас змінюють за мить,

Які підкорюють собою світ,
Які виразніші за будь-які слова.

Вважаю, що потрібні почуття,
Вони і неймовірні і важливі,

Тендітні, несподівані можливо,
Без них свого життя не бачу я.


Вважаю, що потрібні почуття,
Вони дають нам змогу опинитись,

В країні мрій, щоб там насолодитись,
Коханням, що дарує нам життя…

За черемшиною – темної ночі
За черемшиною – бистра вода
За черемшиною – очі дівочі
Дивитись не можуть , бо плаче вона

Життя згубила, занапастила
Б’є по обличчю гнучке гілля
О! Черемшина, що ж ти зробила
Не буде весною, вже, весілля

Як ми любились, в очі дивились
Мріяли разом бути оба
Але не знали, що доленька наша
Лишень но розлука, та гірка журба

Світлий день Празник - сонечко сяє
З церкви відходить людська юрба
Що ж оце буде!? Серденько крає
Колишнє кохання зустріла вона...

Я хожу в шапке, полупальто.
Он – тоже в шапке. Мой друг.
У него – «Макар», ну и что?
- Вынь-ка, руки свои из брюк.

Я хожу в ватнике, зимушке рад.
Он – тоже в ватнике. Мой брат.
У него под ватником – автомат.
- Эй, «Мерс» сдай-ка чуток назад.

Тяжело – в ватнике. Наст скрипит.
Синицы цвенькают. Лес звенит.
У товара нынче – не товарный вид.
Спортился. Вышел его лимит.

«Калаши» - мешают, «Макаровы» - трут.
То ли дело – подворотнички.
Белые. Офисные. Переводов зуд.
Не банки...

Плошадь.
Лощадь.
Бранит барсук
Унылым ртом
Свой сук
Срубает топором
Агент ЦК КПСС
Давно в могиле.
Смотрит сон
Брильянтовых небес
Без них обидно

Идите, женщина, сюда,
На кассу триста сорок пять
И спрячьте прядь!
Другие здесь уговора!

Договоренность есть.
Копируй
Пусть
видят
правила
жизни
Фальшивых,
Ненастоящих догом лживых

Так всем удобно вам.
Мне - нет.
Революция? Там-там,
Звенит звонок. А где обед?

Нарком кузнечно-хмурых дел.
Давно в могиле видит...

Мне 25 уж скоро щёлкнет,
А всё, чего пока достиг -
Вон под окном машина мокнет,
А вон с оценками дневник.
Ещё друзья, но их немного
И вместе их не соберёшь,
Ещё работа (её много)
И окруженье разных рож.
Но нифига не это важно.
Важно другое, Господа.
Что нет любимой - это важно.
Вы закиваете мне - "Да".
Была одна, любил безумно,
Но почему-то предала.
Бог ей судья, пусть он поможет
Ей чтобы больше не лгала.
Сердце вдруг стало белым пеплом,
Как мне скажите дальше жить?
Как мне...