Спок

Чему же учит нас товарищ Спок?
Быть добрым к детям и вести себя достойно!
Тебе Сашулька вырвет челки клок,
А ты - не дергайся и будь всегда СПОКойна.
Сама же знаешь: дети - это радость!
Хотя от "радостей" ты к вечеру без ног.
Сережка сделает малюсенькую гадость,
А ты - ни-ни, Мамуленька, всегда будь СПОК...
Хоть руки чешутся и хочешь дать по шапке,
На мордочки посмотришь и... забудешь.
Прильнет такой разбойник к мамке-папке -
От радости на все согласен будешь!
Так будем же терпимы к...

Море радуется и бушует,
Словно, бездна, волнуется…
Сколько можно негатив источать,
Помогите! Помоги-и-те! кричать?

В каждой семье — каждому по «серьге».
Каждому, кусочек тепла и Света, —
Радость утреннего рассвета…
Дня текущего тягость,
И ночная сладость!

Сладко мы живем лишь во сне,
А наяву, часто думаем, что зря.
Чуть что случилось не так,
Сразу — грубо и в пятак.
Да еще и сверху: «Да будет так!»

Все знаем, всех осуждаем,
Завистью поливаем…
И думаем, что правильно живем...

Благодарю Творца, что жизнь не имеет конца!
НужнО только совершенство
И душевное единство
С собой и божественной семьей!

Семь Я в ней соединились
И женились - женились - женились,
Пока в новое единство превратились!

Влюбились - влюбились - влюбились
в жизнь вечную и стали человечеством
Для продления жизни в Вечности,
В новых измерениях, в новых поколениях.

Каяться нас учили,
Но мы, придя сюда все забыли!
Забавы ради все творим -
Не живем, а спим!

Сны видим черно-белые...

Ти залишив пособі спогад,
Так пішовши без зайвих слів.

Ми з тобою не будемо поряд
І від цього так гірко повір…

Я не зможу не на хвилину,
Теплий погляд забути твій.

Він загріє в лиху годину,
Збереже в тиші спокій мій.


Пам’ятатиму твій цілунок,
Вогник пристрасті чарівний.

Він омріяний серцем дарунок,
Що порушив вмить спокій мій

Пам’ятатиму я довіку,
Кожен лагідний дотик твій,

Кожен спогад для мене втіха,
Що про тебе коханий мій.

Я досі мандрую, я досі блукаю
У пошуках се́бе, у пошуках раю
Ніщо не придбав, лиш срібло на скронях
Лиш зоряне небо, лиш сонце в долонях

Я досі у пошуку, досі в дорозі
Свій шлях обираю, щоденно, на розі
Щоденно, на розі, випадку й долі
Я пристрастей бранець, в пошуку волі

Блукаю у всесвіті, пристрастей в’язень
Сам собі царь, ворог і блазень
Сам собі був, судією і катом
А краще б, був другом! А краще б, був братом!

В пошуках шляху, змарновані роки
А вічність, вже поруч...

Вона вже майже двадцять п’ять віків
Мужам ученим не дає спокою.
Вона – найзагадковіший з світів,
Описаний колись давно Платоном.

Повідав світові мудрець старий
Про землю, що звалася Атлантида.
Був, начебто, то острів чималий,
Де люди чесні й справедливі жили

Не було ще ні Кносса, ані Ура,
Європа доживала первість дику,
Атланти ж вже створили надкультуру,
І мудрі керували там владики.

На жаль не легко мир і спокій втримать –
Перемогла людей пиха й жадоба:
Вони пішли війною на...

Вот это подземка имени Ленина.
Годами на прочность она проверена.

А это ворчливая бабка-контроль,
И для нее ваши корочки - ноль.
И служит она в подземке Ленина.
Годами на прочность старушка проверена.

А это испорченные турникеты,
Которые работают все же при этом,
Чтоб заменить десяток старушек,
Которые верой и правдою служат
И ночью, и днем в подземке Ленина.
Годами на прочность турникеты проверены.

А это платформа с двумя поездами,
В которых частенько ездим мы с вами,
Уж...

Летять казки із мами уст у віки
До немовлят, що ще не мовлять слово,
До тих дитят ще лине колискова
Вона найкращий друг є для батьків.
Лежить дитятко у своїй колисці,
Такеє мирне, спить спокійним сном,
Вже завтра знову мамі крикне,
А ще лиш мить і скаже перше слово.
Ще тільки мить і своїми стежками
затупотять малесенькії ніжки
Іще не раз, не двічі скаже: "мама",
І погортає перші свої книжки.
Прожити б тільки мить!
Дійти б до тої миті!
Переступить невидимий барьєр.
Туди, де ігри...

Вона кохала серцем, а розум
Благав її усе припинити,
Була щаслива з ним, але вдома,
Благала більше їй не дзвонити.

Вона губила довге волосся ,
Вона не спала довго до ранку,
Та вийшло так, що здалося,
Що це була лише забаганка.

Вона шукала сенс в цьому світі,
А світ шукав її в своїх мріях,
Вона бажала к зорям летіти,
Та відчувала спокій в цих діях.

Коли гуляла о півдні цим парком,
То відчувала радість безмежну,
Тому що знову цим ранком,
Відчула, що від нього залежна.

Та...

Зірки, провидці ночі, знову світять.
Їх дивне сяйво манить і п’янить.
І знову мої очі їх помітять,
щоб нагадати, як чудово жить!

Земля не спить – вона говорить з небом.
Між ними відстаней і перешкод нема.
Їх розуміти – все, що зараз треба.
Ця тиха ніч далеко не німа...

Вслухаюсь в тишу, з темнотою вінчану.
Вдивляюсь в плетиво небесних ліхтарів.
Мільйони їх, прекрасних, ще не злічені -
мільйони знаків, загадкових слів.

Мигтять зірки. І хто їх там запалює?
Щоночі розкидає над...