Серцем

В долонях чашу я держу-
Це є Святий Грааль предвічний
Він символ плоду життя є-
Того життя яке є вічним

Отож проснись,Вічність прийшла !
Вона в Сад Едем повернулась,
Бо знайдено утраченний Грааль-
Він перебуває в Лоні Жінки

Життя Граалю дає Душа
Вона поєднана із серцем в тілі
І розцвітає в Лоні Материнському вона-
Оце і є отой Грааль предвічний!

Голос в пустелi вола: "випрямте стезi для Бога!
Шлях для Христа розчищай - скоро Його перемога.
Друже мiй, перемагай все, що не гiдне для Нього.
Як Іоанн, розчищай всюди Христовi дороги.
Ти iх прямими зроби, щоб не спiткнулися ноги....
Ходять по свiту Сини, наче могутнiї Боги.
Пильно дивись, не прогав свiтло в очах Свiтлоносця!
Бо, як швидкий ураган, час цього свiту проноситься...
Грiзнi кумири впадуть Трiснуть iх глинянi ноги
Юнi народи прийдуть з серцем, вiдкритим для Бога.

Коли Життя втрачає сенс
і ціль ;
Коли уже не можеш посміхатись.
Коли упав на дно, а відчуття лиш біль,
Тоді напевно час перерождатись.
Прожити треба все що відбулось,
Все те що зараз відбувається прийняти.
Не звинувачувати долю і когось.
А серцем Бога просто обійняти.
Як птиця- Фенікс з попелу ожити.
Пробачити себе і тих хто зло чинив.
Тоді можливо щиро світ любити,
Свій шлях пізнати ,та його мотив.
Алла Тимошенко. 25.10.18

Чорна ніч на землю впала,
Я в думках тебе плекала,
Ніжно очі твої цілувала,
Про себе зовсім забувала.

Чорний янголе, прийди,
Запали знов всі світи,
Щоб не плакали дівочі,
Мої теплі карі очі.

Ти з’явився, наче диво,
Моє серце вмить зомліло
І шептало, що це—ти,
Але час прийшов піти.

Порожнеча, сил не маю,
Свою долю проклинаю.
Хоча знаю: різні ми.
Й прошу: «серце відпусти!»

Я не в силах розлюбити,
Своє серце розчавити,
Що тобі здалось в полон.
Ні, мій любий, це не сон...

1

Люблю. Без памяти люблю…
Пусть, даже больше проклинаю.
Я знаю – сам себя гублю,
Но разлюбить и не мечтаю…

Кто ты? Цветок без лепестков,
Ты утро, растерявшее лучи,
Нет, не взойдёт любви росток
Из твоей каменной души.

И всё ж люблю! За что люблю,
И сам не вижу, и не знаю…
Я знаю – сам себя гублю,
Но разлюбить и не мечтаю.

(перевод мной сделан в феврале 2007 г)

Текст оригинала:

Люблю. Без пам’яті люблю…
Хай, може, більше проклинаю.
Я знаю – сам себе гублю,
Але не...

Квятковская Людмила
Была девчонкой «в теле».
А пацанва любила
Лишь тощеньких девчат.
На Люсю – ноль вниманья,
Все сквозь нее глядели...
Из будущего видно:
Не девочка, а клад.

Отзывчива, сердечна,
Умна и без заскоков.
Готова сделать в дружбе
Навстречу первый шаг.
А юность так беспечна...
Хоть кто-то у истоков
Формированья душ бы
Сказал бы:
-- Надо так... –

Была бы дружба с Люсей
Квятковской мне подарком.
Но я был не умнее
Всех прочих, а глупей...
Была б, наверно, лучшей...

З лагідним цілунком у твоїх обіймах,
Зміниться миттєво все моє життя,

Якби я хотіла щоб були постійно,
З нами твоя ніжність і любов моя.

Це зігріє серце взимку у негоду.
Захистить від вітру сонячним теплом.

Щоб ми відчували ніжність та турботу....
Мовби нас сховала матір під крилом..\

Очі твої ясні, посмішка чудова..
Серце, що кохає мов у перший раз.

Райдуга над нами різнокольорова.
.Мов благословення дивиться на нас.

Ми відкрили серце, у бажанні ширім..
Кожен це...

Закоханий в тебе безтями
Серце палає допоки
Я зустрічі наші ціную
Хвилини, миттєвості, роки

Ціную слова твої щирі
настрій і посмішку милу
в́есну Ти приносиш в серце
Ти в серце приносиш силу

Закоханий в тебе безтями
В очі твої і душу
Я марю тобою ночами
Я бачити тебе мушу

Кохаю тебе без тями
Зі мною, ти мусиш бути
Ти в серці весняне сонце
Букет із троянди і рути

Пройшло уже два роки майже –
Час вже не малий,
Та серце мені далі каже:
Не забувай її – люби!

Пройшло уже два роки майже –
Вже зовсім ми чужі,
Та серце мені далі каже:
Про неї пам'ять збережи!

Пройшло уже два роки майже –
Немає вороття,
Та серце мені далі каже:
Без неї – не життя!

Пройшло уже два роки майже,
Та де би я не був,
Кохання нетривале наше
Повік я не забув!

Я вдячна, що ти зрозумів усе,
І розділив зі мною моє прагнення.

Підставивши мені плече своє,
Довів мені своє до мене ставлення.

Мені пообіцяй кохання зберегти
Від злих недоброзичливих очей.

На сам перед іди до нашої мети
І донеси цю мрію до людей.

Нехай ця магія воз’єднує серця,
Несе в наш світ благословення.

Нехай народжує у серці почуття,
І надає нам сили для натхнення.

А я зізнаюся у почуттях тобі,
Які трояндою у серці розквітають.

Які даруть відчуття весни
І вже...