Серцем

Я знаю, серцем відчуваю,
Що серце лагідне твоє

Без тями, віддано кохає
Так само ніжно, як моє.

Ти просто вір, як вірю я.
Ти про знай, як я це знаю.

Те що існують почуття,
І те що я тебе кохаю.

Повір прошу в моє кохання,
Повір мені без зайвих слів

В моє омріяне бажання,
В чарівну силу почуттів.

Ти,
я знаю,
постійно в дорозі,
Де завжди серце буде в тривозі.
Небезпека на тебе чекає,
По степу вона з вітром блукає.
Але все це
тобі
вже відомо.
Обираєш ти шлях свій свідомо.
Хоч важка і тривала дорога,
Тільки
Варта того
Перемога.
Адже вдома чекає родина,
Коло друзів
та вся Україна.
Пестить Доля
лише сильних Духом,
Перетворень охоплених рухом.
Прокладаючи шлях свій до Щастя
Всіх зігріти
вогнем своїм
вдасться.
А від ран,
що з минулого,
ліки –
З серцем щирим зустрітись...

Всміхається краса лукава
Така підступна та ласкава
Богиня, німфа пьєдесталу
із барельєфу - свого трону.
На ній же з каменю корона
І насмішка суха і строга
Для нас якби пересторога,
Щоб не пройшов ти без поклону....
Та недоступна для простого
Земного, чистого кохання!
Її бажання - це визнання.
А до овацій вічна спрага
І чути лиш єдине: "Браво!"
О Славо!
О скільки чистих й непорочних
Запутались у твоїх косах
І не сховають вже у простинь
Наготу свою у сльозах.
О, золоті річки...

Прости меня,быть может я и дура,
Но в этой жизни все мы дураки.
И все у нас с тобой уж слшком глуппо:
Мы не друзья с тобой и не враги.
В какую мы игру с тобой играем?
Скажи, кто правила ее диктует нам.
Кому мы врем, желанья предавая
И чьим пытаемся поверить мы словам.
Все это ложь как жаль,что ты не веришь,
И я не знаю ,что еще сказать тебе.
Не скоро все пройдет, а ты уедеш
И я отдамся полностью судьбе.
Ты только не жалей о том, что было
И пусть Господь рассудит нас с тобой...

Кому , о Господи , доступны
Твои Сионски высоты???
Тому, чьи мысли неподкупны,
Чьи целомудренны мечты.

И кто себя не через злато,
а верой в Бога оправдал,
Не ухищрялся против брата
и на врага не клеветал.

Но верой в Бога укреплялся
И серцем чистым и живым,
ЕМУ со страхом поклонялся
С мольбою плакал перед Ним.

И если руку Твой избранник
Мечем священным ополчил,
Веленьем Господа посланник
Он исполина сокрушил.

В венце ли Он ,Его народы,
Возлюбят Правду, всякий град...

Ти залишив пособі спогад,
Так пішовши без зайвих слів.

Ми з тобою не будемо поряд
І від цього так гірко повір…

Я не зможу не на хвилину,
Теплий погляд забути твій.

Він загріє в лиху годину,
Збереже в тиші спокій мій.


Пам’ятатиму твій цілунок,
Вогник пристрасті чарівний.

Він омріяний серцем дарунок,
Що порушив вмить спокій мій

Пам’ятатиму я довіку,
Кожен лагідний дотик твій,

Кожен спогад для мене втіха,
Що про тебе коханий мій.

Як квіти ці Сонцю моляться,
До нього, сердешні, тягнуться,
Їм не до снаги навколішках
Благати про те, що мариться…

Чим ширш пелюстки б розставити,
Ярила щоб ласку теплую
Ловити, й від того пахнути…
Їм щастя – відсутність темряви…

От нам би у них навчитися
Любити всім серцем Вишнього,
Не просто Йому коритися,
Ним повністю просочитися…

Отец Мой! Я - твое Творенье
Среди Творений Бытия.
Мое земное воплощенье –
Урок Любви. Я - дочь Твоя!

Перед Тобой, с открытым серцем,
В лучах Любви Твоей стою,
Мелодией Любви Вселенской,
Прошу наполнить Суть мою!

Чтоб стала я Твоим сияньем
В Мгновеньи, под названьем –Жизнь,
И родником, и храмом знаний
Для тех, чей Дух стремится в Высь!

Чтоб, Твою Славу приумножить
Служеньем Свету, и Мечте
Твоей, о совершенном Мире!
И о гармонии в Душе!

Отец Мой! Я - твое Творенье
Среди...

Ветер умыл немой гранит
Время на миг остановилось
И по сухой его щеке
Слеза прозрения скатилась

Как вечности единый вздох
Ты Серцем обнял все пространство
Он изначально одинок
В единстве этом постоянство...

Чотири роки промайнули
І ось ми знову перед Вами,
У вересні до Вас прийшли ми
За руку з цими дітлахами

Багато треба Вам сказати,
Для них Ви стали наче мати,
Ви наших діток полюбили
Та з кожним з них маленьке Ви життя прожили.

Ви вклали душу в них
Та все своє уміння,
І звідки вистачало
Для всього Вам терпіння?

Ви їх і хвалили,
Іноді сварили
Все це їм потроху
Додавало сили.

Дорослішали з ними й ми,
Бували й непорозуміння,
Але змогли Ви довести
Важлива річ - то є терпіння...