Нехило

Я курил,
Забивая гвоздик.
Вдруг по пальцам... ба-бах!
Вместо шляпки... Ой-ё...

Под видом борьбы
С курением
Зашибают нехилые
"Бабки"!

Нехай кожен день для Вас буде казкою,
І хай чоловік Вас радує ласкою,
Хай дітки про маму бдайливо піклуються,
І неодмінно хай мрії всі збудуться!!!

Не в квартире, не на даче -
В мексиканистой глуши.
Три мучачос пили чачу
Во спасение Души.

Улетела вся текила.
И закончился абсент.
В общем, выпили нехило.
Покидая альмасен,

Дон Хенаро глянул в небо
И сказал: Всегда бы так!
Млечный - очередь за хлебом.
Это явно добрый знак!

Дон Хенаро сам тамбовский...
Дон Росендо - из Твери.
Дон Хуан - колдун московский.
Сила! Двери отвори!

Вот идут три гордых Мага.
Пиво хлещут в три горла.
Наливаются отвагой
Проскочить мимо Орла...

Супруга над супружником решила
Нехило подшутить в один из дней -
Ажурные трусы совсем не шило,
Но могут уколоть куда сильней,

Когда их мужику подсунуть тихо
Во внутренний карман и в боковой,
Затем найти трусы и под шумиху
Ударить тем, что будет под рукой.

- Не помнишь, говоришь, был пьяным в стельку...
И чтоб добить его наверняка,
Жена трусы свои, аля неделька,
В карманы распихала мужика.

И шутка удалась, мужик признался
За понедельник, вторник и четверг,
За дни другие яро...

За оголенный взявшись дрот -
любой нехило очканет
И судьбоносный поворот
Живым навряд перенесет)

Один помещик у другого
отжал именье по суду –
там документа кой-какого
не оказалось на беду.

Дубровский – сын того терпилы,
решил соседу отомстить.
Набрался наглости и силы –
и как давай вокруг шерстить!

Он в дом врага хитрО внедрился,
чтобы соседа перемочь,
да на свою беду влюбился
в Марию - вражескую дочь.

«Спокуха, Маша, я Дубровский!», –
до мести так и не дошло,
простил соседа по-лоховски –
опять вражине повезло.

«Спаси меня, разбойник милый!
Меня за князя...

Волога. Холод. Стукіт крапель.
Сиджу на камені в пітьмі.
Спина схолола. Сухий кашель?
-Почулося мені одній.

Тут тільки тьма і морок,
Не видно навіть промінця.
Не бійся, це не ворог -
Милуй свій слух митця.

Працюють тільки відчуття,
А зір відпочиває.
Нехай примарне відчуття,
Нехай так не буває,

А я почула тугу стін
І біль холодних сходів,
І я почула пісню -
Він співав в прольотах переходів...

Всміхається краса лукава
Така підступна та ласкава
Богиня, німфа пьєдесталу
із барельєфу - свого трону.
На ній же з каменю корона
І насмішка суха і строга
Для нас якби пересторога,
Щоб не пройшов ти без поклону....
Та недоступна для простого
Земного, чистого кохання!
Її бажання - це визнання.
А до овацій вічна спрага
І чути лиш єдине: "Браво!"
О Славо!
О скільки чистих й непорочних
Запутались у твоїх косах
І не сховають вже у простинь
Наготу свою у сльозах.
О, золоті річки...

Коли пустий, коли тебе немає,
Коли немов розсіялось тонке,
Не місце відчаю – таке в житті буває –
Не бійсь, ти віднайдеш своє, людське...

Але не серед інших чоловіків.
Ти йди туди – за соціуму край,
Серед дерев і квітів знайдеш ліки,
Лиш сядь, і в себе двері відчиняй.

Впусти туди спочатку першой тишу,–
То спокій, ніби мовчазне буття,
Але, прислухавшись, ти розпізнаєш риси,
Бо сповнена вона завжди життя.

Там десь струмок, хоч вдалині, а чути,
Напийсь із нього...

«Рідна
унітарність»
то є певна сила
скриваючи за міццю
свій непоборний глузд
водночас змиває миттю
в тінь прострації сортиру
брутально феєричні дива
де файно пухкає мортира
як бомбардувальна злива
діла шпурляє хутко низові
в чорні полюси на усі боки
не зволікайте емотивність!
серцева гине креативність
й можність адекватних дій
важена на вірогідність мрій
то э фарс вельми шалений
що пішов у таз місцевий!
Сподіваймося на вдачу після змиву
нехай зведуться пристрасті в...