Майбуття

Коли підеш з мого життя -
Назад не буде вороття,
Залиш мені надію...
На недосяжне майбуття,
Кохання, вірність... співчуття -
Невиплекану мрію...

Холодна самітність. Зима. Сніговій.
Вечірній, тріскучий... лихий морозець.
В освітлених вікнах нездійснених мрій,
Тепло і надія безжурних сердець...

Там... кава парує, вирує життя,
Лунає дзвіночками радісний сміх,
Закохані душі летять в майбуття...
Мандрують світами... крізь зоряний сніг.

Кожну крапку легко справити на кому,
кожна кома - то є сходинка життя,
крапку ставить лиш безвихідь й втома,
кому ставить майбуття.
Ця любов без крапок все сильніша,
квіти-коми розцвітають в ній,
кожен день все щасливіший,
переписала крапку на "Він мій"...

«Рідна
унітарність»
то є певна сила
скриваючи за міццю
свій непоборний глузд
водночас змиває миттю
в тінь прострації сортиру
брутально феєричні дива
де файно пухкає мортира
як бомбардувальна злива
діла шпурляє хутко низові
в чорні полюси на усі боки
не зволікайте емотивність!
серцева гине креативність
й можність адекватних дій
важена на вірогідність мрій
то э фарс вельми шалений
що пішов у таз місцевий!
Сподіваймося на вдачу після змиву
нехай зведуться пристрасті в...

Шукаєш шлях в Єрусалим?
То почекай,! Вже час надходить:
він буде явлений Землі –
його зоря над нами сходить!
…Сковорода і «Сад пісень»,
Союз із Заходу і Сходу;
В Таращі – зірка. Вічний день,
Ментальність Вічного Народу.
Блаватська, Реріхи, Тарас –
той вічний символ України.
Куди ж ви все будили нас –
Предтечі до Святого Сина?
Що став Фундаментом Життя;
зібрав сім стін Єрусалиму;
став Храмом Міста Майбуття;
спасенним душам дав Країну.
Знайшов дванадцятьох перлин –
воріт для...

Назбираємо собі в долоні зорі.
Нехай справдяться завітні мрії всі.
Споглядаючи розкоші неозорі,
Завмираємо в цілунку, ніби в сні.

Хвилювання нам перехопило подих.
Метеорний дощ проймає сяйвом ніч.
Від чутливого торкання - милий подив,
Насолода від ласкавих губ та віч.

Вітер зір закрутить нас в зірчастім танці.
Вир підхопить, віднесе в зіркову даль.
Незрівнянної вистави стали бранці.
Із полону ранок звільнить нас, на жаль.

Ми мандруємо в світах Чумацьким шляхом.
Невеликий...

Я так чекав твого кохання...
Надії, мрії, сподівання...
Були як стимул до життя,
Обійми щирі... майбуття...

Минали дні, роки чекання...
В коханні - марні сподівання,
На те, що вічним є воно...
Було колись. Було давно.