Мати

Серед голої пустелі,
Де й травинка не росте
Встав оплот госпітальєрів –
Замок Крак де Шевальє.

Там живуть відважні люди –
Славні рицарі Христа -
Поважають їх усюди
Й феодали, і міста.

Горді воїни-монахи –
Вірні Господа сини
Не бояться ні Аллаха,
Ні самого Сатани.

І ніхто не міг пробитись
Через товщу древніх стін,
Аж прийшов до них із військом
Сам султан Салах ад-Дін.

«Гей, здавайтесь, християни! –
Сильна армія моя,
А за це в ім’я Аллаха
Я дарую Вам життя!»

Не...

За черемшиною – темної ночі
За черемшиною – бистра вода
За черемшиною – очі дівочі
Дивитись не можуть , бо плаче вона

Життя згубила, занапастила
Б’є по обличчю гнучке гілля
О! Черемшина, що ж ти зробила
Не буде весною, вже, весілля

Як ми любились, в очі дивились
Мріяли разом бути оба
Але не знали, що доленька наша
Лишень но розлука, та гірка журба

Світлий день Празник - сонечко сяє
З церкви відходить людська юрба
Що ж оце буде!? Серденько крає
Колишнє кохання зустріла вона...

Була в Миколи давня мрія
жінок багато в хаті мати,
Горпина, Христя та Марія
одна варити, друга прати.
Та гарні всі немов з екрану,
одна за одну ніби краща,
не підіймаючись з дивану
собі розмріявся ледащо.
В солодких мріях задрімавши,
немов насправді сон він бачить:
усіх до хати їх зібравши
роботу їм окремо значить.
Одній прибрати, тій варити,
другій попрати, третій шити.
А п,ята яблука збирає,
а шоста садить чи копає
і сьома щось в садочку бгає,
а восьма подушки...

Серце моє почуття полонило,
Душу мов лагiдна мати сповило,

Вражень приємних сила-силенна
Це є дарунок від Бога напевно.


Бажаю зануритись в це з головою,
Щоб серце зігріло це диво зимою

Щоб стало міцнішим у серці навесну,
Щоб з мого життя вже ніколи не щезло.

Сонечко промінцем теплим світило
Мов янголятко чарівне і миле.

Що по цій стежці мене направляє
То приголубить, то надихає.

То вітерець мені щось прошепоче
Те, що для мене є найдорожчим.

То соловейко співатиме...

1
А посреди густого леса
( Что был дремуч... и тем пугал! )
спадала, будто бы завеса...
и мрак, едва, ей уступал,
в мерцании...- лужайкой узкой,
на коей ( Здесь: манерой прусской! ),
свод, возвышаясь над землёй,
слыл укреплением ( Вдруг, бой! )...
и пусть, в столь маленьких размерах
( Зато, по правилам войны! ),
ведь состояло из стены,
а то - из вала, в полусферах,
и рва - приличной глубины
и, соответственно, длины...
2
За укреплением находилось
жильё..., нежданное в глуши...

Чотири роки промайнули
І ось ми знову перед Вами,
У вересні до Вас прийшли ми
За руку з цими дітлахами

Багато треба Вам сказати,
Для них Ви стали наче мати,
Ви наших діток полюбили
Та з кожним з них маленьке Ви життя прожили.

Ви вклали душу в них
Та все своє уміння,
І звідки вистачало
Для всього Вам терпіння?

Ви їх і хвалили,
Іноді сварили
Все це їм потроху
Додавало сили.

Дорослішали з ними й ми,
Бували й непорозуміння,
Але змогли Ви довести
Важлива річ - то є терпіння...

О як знайти такі слова,
Які проникли б в серце, душу
Якими б я поговорить змогла.
Із Душами усього світу.

Вони стражденні, бідові
Набачились всього у цьому світі…
Рятунку їм чомусь не дав ніхто,
Бо смерть на них уже чекала.

Отак чекає смерть тепер
На Україну й її діти.
Ми звернемось За допомогою Небес
Нехай почує нас Мати усього Світу!
Ми є нужденні у цей час
Й позабували все на світі.
І що був прапор ЖОВТО-СИНІЙ в нас,
Який перевернув був Скоропадський.

І стали тоді...

Стихами глаголят Творец и Природа,
Творя ЖизнеСтрой на одном ЯЗЫКЕ.
Язык СЕЙ был ведом для Русского Рода,
Пока путь сверял Он по Млечной Реке.

В созвучии ладном с Землёю и Небом
Струилась как РЕЧенька Русская РЕЧь…
Звучит эта Правда о Прошлом как небыль
Для нас, Дар Творца не сумевших сберечь.

Раз Небо – не Отче, Землица – не Мати,
Кривым зеркалам не пристало пенять!
Подвижникам Духа, Бойцам Русской Рати
ЖИЗНЬ, БОГА И РУСЬ ПОЛАГАЕТСЯ ЗНАТЬ!!!

Благие желанья в исканиях Рая...

Бог – это Любовь все прощенья

«Когда же явилась благодать и человеколюбие Спасителя нашего, Бога,
Он спас нас не по делам праведности, которые бы мы сотворили,
а по Своей милости, банею возрождения и обновления Святым Духом».
(Послания к Титу 3:4-5)

мы спасены «… по благодати, … не по делам;
иначе благодать не была бы уже благодатью» (Рим. 11:6).

Блаженны нищие духом, ибо их есть Царство Небесное.
(от Матфея5:3.)

Бог – это Любовь все прощенья,
Бог – Истина, Путь и Живот...

Рось мати, матушка песню напевала,
А закончив песню, сына призывала:
-Сын, Даждьбог могутный, ко мне сейчас спеши,
Коромысло – радугу на плечи подыми,

Набери водицы Источника, живой,
Да неси на Землю, со мною песню пой:

-Ай, вода прольётся
Живы ручейком,
Да добро вернётся,
Счастьем людям в дом,

Доброе, родное светлое дари!
Ты неси водицу, сын мой, поспеши!

Бог Даждьбог могутный коромысло брал,
Да большие ведра на него вздевал.

И набрал водицу, чистую как свет,
Да пошел...