Мати

Я сижу за столом у окна
И сыночка сегодня я жду.
Провожала его я вчера
На вокзале в Чечню, на войну.

Припев:
Мой сыночек, вернись поскорей!
На войне береги ты себя!
На земле никого нет родней!
Мой сынок! Ты – кровинка моя!

Мой сынок! С нетерпением жду
Окончания этой войны.
Мой сыночек! Тебя я люблю!
Говорю я в окно: где же ты?

Припев:
Мой сыночек, вернись поскорей!
На войне береги ты себя!
На земле никого нет родней!
Мой сынок! Ты – кровинка моя!

Мой сынок! По тебе я...

Мать хранит в своих ладошках,
Блеск души и чистоту
Духа светлого немножко,
Женственность и красоту.

Не кажіть дурниці,
Краще - гей, заждіть -
Хлібом-сіллю жниці
Правду освятіть.
Квіти коло хати,
Гуси на ставку -
Україна-мати
Ніби у раю…
Та в лиху годину
Вітер сновигав -
Клав у домовину,
З мертвих піднімав…
І коли полями
Спалахи зорі
Жито цілували
Рідної землі -
То були махновці,
То була війна -
Українські ночі -
Хижий птах літа…
Думи невеселі,
Вітерець гуля,
Ходить по пустелі -
Журиться земля…
Та Махно завзятий
Вірить, що народ
(Годі вже чекати)
Зробить першим крок...

Изумится иной,
кто по делу вышагивал бойко
И, увидев подсолнухи,
шляпу сорвёт с головы:
"Эко! масла-то, масло-то,
долларов, гривен-то сколько!..
Взять бы всё и - в Канаду..." -
такого не делайте вы.

Если русский в душе,
исходи лучше русской тоскою,
А заморскою логикой
в сердце своём не греши:
"И подсолнухи, в частности,
крутят за солнцем башкою". -
То за солнцем: Америку
с солнцем равнять не спеши.

"Новый русский даёт
изнутри нам портрет украинца!
Предок...

Наверно так мені судилось
одній свій вік весь коротать,
зуміла матір красу дати,
та не зуміла щастя дать.

Зуміла дати карі очі,
та чорні брови - дві дуги,
але від батечка достався
характер... Господи, прости.

А серце, серце те дівоче,
ох, стільки же від тебе лиха,
любить по своєму, бач, хоче,
і не бажає любить тихо.

Над моєю голівонькою
розцвіта калина,
Серце моє полюбило
в недобрую днину.

Полюбило, а я й не знаю,
що ж мені робити .
Мій коханий не бажає
зі мною ходити...

Когда у Духа
сердце пУсто...
и нет желанья
наполнять....
Для эгоиста
одр прокрустов
готовит
Всеблагая Мать...


Менял пелёнки
У Фальшивки...
Где вместо Истин -
Муть...
В надежде
Рот Ума
Наживкой-
Пустышкою...
Заткнуть


Форсировал....
себе в угоду...
не снёс
Судьбы анфас...
РазОблачил
свою "природу"
с обрядьем
правды
в фарс

Ум псевдоГуру
не удел..,
Не слышит
Сердца звук...
Недосягаем
Запредел –
У "нимба"
замкнут круг...

Пока заЗренья
псевдоДух
не...

Сладка лэсть жэнска
Мати делъ достославныхъ,
Сэстра чэсти эсть.

Ти брав мою руку... часто всміхався...
Ти завжди казав, що я від всіх краща...
Ти слово промовивши прямо у вічі
Вдихав в мене радість... і мабуть би навіки...
Та просто нічого безплатно на довго немає.
І всі ті прохання, нездійснені мрії...
Пустенькі словечка і марні надії...
Усе ти пустив, не сказавши нічого
І вітер давно вже розвіяв останню розмову.
І ти вже давно мене позабув
Бо поруч твій "ангел" новий...
Вона... довгонога брюнетка...
Сміється все з жарту... говорить приємно...

Ой, ви очі, мої очі –
Десь, когось шукали,
Серед змученої ночі –
Майже заблукали?!
Біля тину, коло хати –
Вербонька всихає,
Сновидіння, наче мати –
Пісеньку складає:
Ой, люлі, мої люляти –
Дівчина кохана,
Скільки років зачекати,
Ось вона побрана?!
Посумую, поблукаю –
Ніченька лунаста,
До весілля завітаю –
Райдуга цвітаста:
Ізвиваються музики –
Танці, привітання,
Гупотіння, п’яні пики –
Проводи кохання…
Ой, ви очі, тихі сльози –
Закінчилась казка,
В ній зав’яли...

Дідусь старенький – сива голова –
Пришкандибав до братської могили …
Постояв … щось згадав … прошепотів якісь
слова …
Дві квітки впали на гранітні брили,
А по щоці його котилася сльоза.

Життя важке, хоча проте цікаве,
Прожив цей сивочолий ветеран:
У сорок першому пішов на бій кривавий,
Хоча тоді ще й вісімнадцяти не мав,
А потім довгі-довгі роки працював
На благо Батьківщини – для Вітчизни слави!

Життя печать залишило свою –
І очі діда вже й забули, що є сльози,
Та тут...