Людина

Побачивши країну навесні
Поглянувши в її блакитне небо.

Ти зачарований в цю мить благословенну,
Ти найщасливіша людина на землі.

Побачивши країну навесні,
Приємно вражений її красою.

Державою своєю молодою.
Не знайдеш у собі від щастя слів.


Побачивши країну на весні.
Квітіння пролісків і сонце,

Що грає теплим промінцем в віконці,
В красі неперевершеній своїй.

Ти натхнення, ти радiсть, краса,
Ти моя найважливiша мрiя.

Почуттям непотрiбнi слова
I в цю силу чарiвну я вiрю...

Ти мiй спокiй, ти нiжнiсть моя,
Ти мов ясная зiронька в небi.

I без тебе життя не життя,
Кожна мить - це година без тебе.

Ти для мене i доля i свiт:
Найдорожче за все, що я маю.

Вiн для мене казково розквiт,
Як весною усе розквiтає.

Ти мiй вогник яскравий в ночi,
Що веде все життя за собою.

Ти єдина за всiх на землi
Промiнець теплий сонця весною.

Я...

Вы не умеете любить, как я люблю
Я не желаю, так, как вы хотите
По правилам корысти мнимых пут
За материальной страстью мчите

У личных целей миллионы ликов
Ложь и притворство телу по зубам
Никчемна жизнь в боях безликих
Животный голод открывает срам

Пугает каждого открытость мысли
Любовь затеряна в потемках зла
Ценою грязной, ближних жизней,
Лишь ваша сущность все еще жива

На лицемерии построен лик фасада
Завистники снимают шляпы в ряд
У подхалимов, через ложь услада...

Жартувала мати, сказавши мені,
Що, мабуть, раніше я жив у коні.
Я відповів : " Кінь – шляхетна тварина!
Невдячна лиш одна людина!"

Тарас Тимошенко
10.08. 2016

Скільки світу – стільки й дива!
Багато усього людина зробила,
Але чомусь все нещаслива.
Мабуть, не те хотіла, не те робила…
Може, в дитинстві забула крила?..
Тоді ж, раніше, була щаслива!..

ТарасТимошенко
19.08. 2016

Кружа по Мысленному Древу,
Душой взлетая к Небесам,
Ты ОПЫТ РУССКИХ ПРЕДКОВ ДРЕВНИХ
Познать тогда лишь сможешь сам:

- Когда поймёшь, жизнь подытожив:
Ты – зомби, даже не дурак,
Ведь Божий Дар твой уничтожил
Яд МЁРТВЫХ ЗНАНИЙ – Духа рак,

- Когда трудом души заслужишь
Узреть исток смертельных грёз,
Исток того, что душу рушит –
МИРОВОЗЗРЕНЧЕСКИЙ НАВОЗ,

- Когда поймёшь – слепая вера
В Материальность, в Дух Святой
Всё сплошь – духовные химеры,
Что душу травят мутотой,

- Когда...

Чтоб разогнать неведенья печаль,
Постигнуть надобно "Начало всех начал".
Свет Правды почерпнув в Небес сияньи,
"От Печки!" нужно начинать познанье.
От печки нужно думать и глядеть,
Чтобы Корень Жизни в Бытии узреть.

Для тех, кто начинать привык "Эб ово",
Написано "В начале было Слово",
Для тех, кто всё не меряет баблом,
Есть формула "Исток всего - Число".

Кто в суть рожденья Бытия не вник,
Постигнуть должен Бытия Язык.
В нём ключ к вопросу - Кто на свете Я? -
В Мировоззрении...

Я слухала шепіт хвилі,
Хвиля тихенько шепоче,
Їй вже море набридло,
Більше так жити не хоче.

Стати б на небі зіркою,
Палко в ночі світити,
А може стати людиною,
Щоб навчитись любити?

Та кажуть від цього так боляче,
Так, ніби навпіл розірвана.
Між морем- душею, та берегом- розумом,
Губитись як квітка зірвана.

Губитись в полоні відчаю,
Від цього і сльози стрічкою,
Та ні, не хочу кохати,
Нехай краще стану я річкою.

Ой, хвіилько, любо подруженько,
Знайома мені твоя доля.
Та...

Ніщо так боляче не б'є
Людину, як брехня.
Відвертість сльози друга л’є,
Кров – зрада мовчазна...

Слабкі -- за правду проженуть,
Окличуть злим слiвцем...
А сильні — руку подадуть
I пригостять винцем.

Без правди згинеш задарма,
Без правди свiт – тюрма...
Де правди широї нема,
Там величi нема.

Без правди не стоїть село,
Нi мiсто, нi Земля...
Без правди – в кожнiм словi – зло,
А правда визволя...

Ми плачемо, коли в житті проблема,

Горюємо, коли піде коханий...

Жартуємо, коли перед нами дилема,

Нарікаємо, коли обірветься план довгожданий.
Здається, все найгірше, все пропаще,

Здається... ось кінець життя...

Не нам дісталося найкраще,

Немає більше вороття.
Ми - індивіди, всі ми Егоїсти,

Не помічаєм іншого буття...

А ти поглянь на дітей, які не мають їсти,

На тих, у кого сміттєзвалище - життя.
У кого ні сім*ї, ні друзів,

У кого навіть імені нема...

Болить...