Коли

Дідусь старенький – сива голова –
Пришкандибав до братської могили …
Постояв … щось згадав … прошепотів якісь
слова …
Дві квітки впали на гранітні брили,
А по щоці його котилася сльоза.

Життя важке, хоча проте цікаве,
Прожив цей сивочолий ветеран:
У сорок першому пішов на бій кривавий,
Хоча тоді ще й вісімнадцяти не мав,
А потім довгі-довгі роки працював
На благо Батьківщини – для Вітчизни слави!

Життя печать залишило свою –
І очі діда вже й забули, що є сльози,
Та тут...

Скажіть: Чому на світі стільки зла?
Чому добру завжди потрібен захист?
Коли настане світлая пора?
Коли у душах запанує радість?

Скажіть: Чому на троні знов брехня?
Чому лукавий далі світом править?
Коли в серця повернеться весна?
І камінь їх в кохання переплавить?

Івано-Франківськ
27 листопада 2009р.

Чому на серці порожньо буває,
Коли тепла мені не вистачає?

Чому так важко запитання будувати,
Коли так легко відповідь шукати?

Я опинилась серед дня і ночі.
Між небом і землею я живу...

Не поміча. ні зірок, ні сонця:
Одна по вулиці іду...

Іду з надією одною -
Зустріти свою долю гомінку.

Попліткувати, розпитати
Про те що буде, що було.

Та зустрічі шукала марно!
Обабіч ти зі мною йшла.

Мене не пестила, не цілувала,
Й дарунки рідко ти мені вручала.

Та як не як...

Я не в змозі, минуле забути
Те кохання, ту ніч в хуртовину
Я не в змозі, ті дні повернути
І тому, відчуваю провину

І тому, час минає невпинно
Віддаляє від місця кохання
ми з тобою, на різних планетах
наша зустріч, миттєва й остання

Я не в змозі, назад повернутись
В ті обійми, в ту пристрасть, в ті ночі
І тому, я впадаю в безумство
І ненавиджу Світ, й твої очі

І тому, Час невпинний, жорстокий
За вікном перемелює роки
Але іноді, я сподіваюсь
Що почую в тиші́ твої кроки

Я...

Хоть Иван ещё и сам
Был здоров не по летам,
Но хозяйство всё хирело –
Дырка тут, прореха там.

У него мечта была:
Как поправить бы дела…
Тут большой базар случился
У соседнего села.

Был Ванюша огорчён,
Что торговле не учён.
На базар Илью отправил –
Разузнать: чего-почём?

Взяв за ноги двух менял
Денег в долг Илья «занял».
Враз хватило на хозяйство,
Да ещё купил коня.

Плёткой норов укротил,
Сахарочком угостил,
Потрепал слегка по холке
И – Кауркой окрестил.

Сделка вышла...

(к пятилетию переворота)

*

Не в первый раз, в пылу страстей,
Майдан, олицетворивший смуту,
За прошлый век, подобно бунту,
Из прикарпатских деревень
В пространство Киева, по слухам -
Сам Ватикан, жидовским рухом,
Послал разрушить Русь-Эдем.

Я удивляюсь, как хохлы
Могли воткнуть в свой суржик слово
Лингвистики глубин – из мора -
Майдан, заблудшие волхвы?
Эпох проклятья донести,
Чрез войны по Руси просторам,
Чужого племени, дословно -
Торговой площади, - простите,
В смысле...

Сказительница: День добрый, судари, сударушки!
День добрый, дорогие зрители!
Вы новую сказку увидеть хотите ли?

В сказке сей полно намёков,
Добрым молодцам уроков.

А проведут такой урок девицы –
Они словесных кружев мастерицы –
Василиса Премудрая
И Елена Прекрасная.

Девицы-то очень строгие,
Ведь зовётся урок –
экология.
А учеником будет
Вова Сидоров –
Паренёк заметный,
Лодырь несусветный. (Уходит.)

Василиса звенит колокольчиком.

Елена: Вова...

То ли к счастью, то ль к несчастью,
Что вдруг девушка ушла.
То ли в целом, то ль от части,
Может вовсе не мила?

Да и нужно это было,
Разбираться, понимать?
Может вовсе не любила?
И не жалко потерять?

Расставание двоично—
Может, всё наоборот.
Разбираться нужно лично—
Толь везет, толь не везет.

Коли девушка корыстна,
Коль змеи она подлей.
Коли вовсе ненавистна—
Расставайся побыстрей!

Коле всем тебе любима,
И не сыщешь ты добрей.
Обстановка объяснима...

Я знаю, що життя складне,
Я знаю, що його прожити треба,
Але чомусь, коли живеш,
Не бачиш тих, хто йде до тебе.

Я йду, а ти не помічаєш,
Я говорю, а ти мене не чуєш,
Коли я плачу, ти уваги не звертаєш,
Для тебе навіть не існую я.

Ти живеш своїм життям,
Яке мені вже остогидло!
Не можу бачити тебе таким дитям,
Це ж не ти… набридло!

Для мене мука є любити
Того, хто привик за все,
Навіть за кохання, заплатити.

Що ж мені робити?
Люблю тебе, люблю і все.
Та знай, не буду за...

На ножках куриных избушка в лесу…
Плетет у окошка седую косу,
Какую иметь может только девица,
Яга… Не могло ей такое присниться
Во сне самом страшном, в чернущую ночь.
Красивая девка! Крестьянская дочь.
Пороги ее женихи все стоптали!
Узрели бы ныне... Узнали б едва ли...
Что с нею проклятый колдун сотворил!
Противиться разве хватило бы сил
Тому, что к ней в сердце нет ходу Кощею?
Теперь столько горя на тонкую шею!
Уже заходил этот призрак в штанах.
Услышать хотел, не сменила ль она...