Були

Перемога? Поки є дорога, йди до Бога, або від Бога,
різниці немає, навколо, велике коло, крутиться сансари колесо.
Іди лісом або полем, тільки не до бісу, собі сам яму не копай
і другому, хоча так бува, що копав яму, а вийшов колодязь,
бува шо i бiда вiд горя боронить, милостив Господь, та не добрий,
Щирий та не поблажливий. А може і не такий - але Великий і
Незбагнений, то напевно. Роби шо хочеш, пам'ятай хто ти є,
недурні то люди, суфії, Спасителя не заперечували, хоча на
верблюдах...

1.Нарешті Правда повернулася у Всесвіт
І незалежно від того, хочемо ми чи ні
У породіллі-матері дитя відкрило очі у Всесвіт
І прізвище Материнське взяло повік.
2.Там у Європі простіше
А слов*яни пов*язані з усіх сторін «Отцем»
Прізвище візьмемо материнське,
А далі, як бути із по-батькові отим?
3.Він власність поставив на кожному
Закодувавши вміло слов*янський народ
Бо знав: через слов*ян повинна прийти Правда,
Що означає: смерть «Отцю» і його ділам.
4.А хто є батько наш читаємо у...

Не тримай образу, взяту за основу...
Не випробуй долю... серденько щемить,
Все пройде... рідненька, промайне і знову -
Вечора чарівного зіронька блищить.

Не плекай надії сповнені журбою,
Не чекай кохання мимолітну мить...
Пригадай, як поруч були ми з тобою -
Щастя, поміж нами... солоденько спить.

Идёшь идёшь куда то ты,
как будто тебя завели,
умыли и накрасили,
подводкой стрелки навели.

Твои глаза как часики
они меня с ума свели,
буль буль буль буль карасики
я утонул в них как в Оби.

Хочу чтоб вместе были мы,
хочу дарить тебе цветы
ты сладкий плод большой любви,
ты гений чистой красоты.

Твои глаза как часики
они меня с ума свели,
буль буль буль буль карасики
я утонул в них как в Оби.

Твои глаза как часики
они меня с ума свели,
буль буль буль буль карасики
я...

Воїн...
Велике значення у слові
Природою було дано,
І пересічному воно
Неосяжним завжди було:
Він кинув поглядом убік,
Побачив постать - чоловік,
Запилений й сумний сидить,
Каптур хова очей блакить,
Потерті чоботи і плащ;
"Належно" оцінив і край.
Душа лиш глибше відчуває,
У витоки як поринає,
Мандрівника сумного образ
Розкриє швидко, відгадає,
Правдива там краса витає.
Людина? Ні. Істота? - воїн...
Для нього істини немає,
Лише довічная війна
І суть у ній одна - життя...

Навіщо приходив
як не хотів?
Чому звонив
як не любив?
Навіщо мені все розказав?
Чому так в душу наплював

А я мовчу і тихо плачу
про це нескажу я нізащо
Що я кохала може й ні...
Але навіщо це тобі?

Збирався кинути курити ,
але не зможеш ти лишити
А я й не кину,
хоч ти і не знаєш,
Але і так не ти страждаєш
Але мені вже все одно,
бо не цікаво все було
Одна зустріч, дві розмови
усе як завжди ті приколи
І тупо й весело було,
усе загуло , все забули
ще й трохи...

Пополам расколот лед.
Сонная машина,
Тусклый пешеход.
Лица стёрты...
Там, где молодость, - одна досада.
За рулем судьбы маячит человек,
Сам себя не знает, но эмоции он запрягает!
Так качается, плывет мир, словно льдина,
Что от берега ушла… в никуда.
По дорожкам жизни тычется прохожий,
Вдоль прилавков сонный продавец шагает.
Кто-то в полприщура электричкой управляет,
Кто-то, мОзги спрятав в стол, лекции читает,
Кто-то деньги в банках всё считает,
а реальность – тает...
Президент...

Побежал с горы ручей
Меж деревьев и камней.

"Буль буль буль" шумит поток.
Погодите, дайте срок,

Стану я большой рекой
С сильной пенною волной"

Сон как жизнь, хаос рождающий порядок, понад-
ёргал цветов, он, из кадок, шерсти клок, каждой
сестре по серьге, вечера/ночи поступь, колчан по-
лон стрел, цитат цитатник, спина иголок, у ежа,
колок, острослов, улов ерша пересчитал всех сло-
нов не спеша, овечек, звёзд не хватило, вернее
времени на них, заснул, сник, льва не было прав-
ила обезьяна, игра стоила и не стоила свеч, как их
сжечь и сберечь, сразу, разделить и наполнить ва-
зу, всеми снами, а что будет с нами, любит не лю...

Чужіі сльози не збагне інша людина,
Чужу печаль бажання мрії і скорботи,
Лише любов на все життя, одна-єдина,
Об’єднує у почуттях щирих народи

Не бережуть людей за все їхнє життя,
Шкодують , що не можуть повернути
Бентежить душу, непосильне каяття.
І неможливість, помилки свої забути

Щосили серце в грудях стукотить,
Дихання вкрай нервове та нерівне,
А мозок голові мовби собі кричить,
Щось незначне таке і імпульсивне

Але запізно, треба, починать нове,
Життя, і так, щоб не було...