Була

1.Цариця Янь спустилася над Світом
Й могутнім помахом руки
Зняла завісу нам із чола
Завісу ту яка була віки.
2.Розвиднилось у голові нам як ніколи
Психологічний тиск упав умить
Не буде більш у серці у нас горя
Бо захист повернувся нам живий.
3.Його чекали тисячі ми років
Надію ми плекали все живу
Нарешті Правда повернулася у Всесвіт
Нарешті сила Янь диявола змела з життя.
P.S. Першою буквою у алфавіті повинна бути буква Я

Скільки світу – стільки й дива!
Багато усього людина зробила,
Але чомусь все нещаслива.
Мабуть, не те хотіла, не те робила…
Може, в дитинстві забула крила?..
Тоді ж, раніше, була щаслива!..

ТарасТимошенко
19.08. 2016

Восени із дощами та грозами,
Загубили кохання з тобою ми.
Полетіло за обрій лелекою,
Була близькою... стала далекою.

Не чекай, не повернеш, не втішишся.
Ти з другим у коханні освідчишся.
Все минеться надією сльозами,
Восени... із дощами та грозами.

Все минає... та буває,
День, коли душа згасає
І злітає в небеса.
Тиші, спокою шукає,
Де була допіру - знає,
Та зістарилась краса.

Отоді - все повернеться,
В кожній хаті відгукнеться
День, залишений тобою -
Кожен подих, кожна мить,
Там, де совість ще не спить -
Опоясана журбою.

Идёшь идёшь куда то ты,
как будто тебя завели,
умыли и накрасили,
подводкой стрелки навели.

Твои глаза как часики
они меня с ума свели,
буль буль буль буль карасики
я утонул в них как в Оби.

Хочу чтоб вместе были мы,
хочу дарить тебе цветы
ты сладкий плод большой любви,
ты гений чистой красоты.

Твои глаза как часики
они меня с ума свели,
буль буль буль буль карасики
я утонул в них как в Оби.

Твои глаза как часики
они меня с ума свели,
буль буль буль буль карасики
я...

Воїн...
Велике значення у слові
Природою було дано,
І пересічному воно
Неосяжним завжди було:
Він кинув поглядом убік,
Побачив постать - чоловік,
Запилений й сумний сидить,
Каптур хова очей блакить,
Потерті чоботи і плащ;
"Належно" оцінив і край.
Душа лиш глибше відчуває,
У витоки як поринає,
Мандрівника сумного образ
Розкриє швидко, відгадає,
Правдива там краса витає.
Людина? Ні. Істота? - воїн...
Для нього істини немає,
Лише довічная війна
І суть у ній одна - життя...

Навіщо приходив
як не хотів?
Чому звонив
як не любив?
Навіщо мені все розказав?
Чому так в душу наплював

А я мовчу і тихо плачу
про це нескажу я нізащо
Що я кохала може й ні...
Але навіщо це тобі?

Збирався кинути курити ,
але не зможеш ти лишити
А я й не кину,
хоч ти і не знаєш,
Але і так не ти страждаєш
Але мені вже все одно,
бо не цікаво все було
Одна зустріч, дві розмови
усе як завжди ті приколи
І тупо й весело було,
усе загуло , все забули
ще й трохи...

Пополам расколот лед.
Сонная машина,
Тусклый пешеход.
Лица стёрты...
Там, где молодость, - одна досада.
За рулем судьбы маячит человек,
Сам себя не знает, но эмоции он запрягает!
Так качается, плывет мир, словно льдина,
Что от берега ушла… в никуда.
По дорожкам жизни тычется прохожий,
Вдоль прилавков сонный продавец шагает.
Кто-то в полприщура электричкой управляет,
Кто-то, мОзги спрятав в стол, лекции читает,
Кто-то деньги в банках всё считает,
а реальность – тает...
Президент...

Побежал с горы ручей
Меж деревьев и камней.

"Буль буль буль" шумит поток.
Погодите, дайте срок,

Стану я большой рекой
С сильной пенною волной"

Сон как жизнь, хаос рождающий порядок, понад-
ёргал цветов, он, из кадок, шерсти клок, каждой
сестре по серьге, вечера/ночи поступь, колчан по-
лон стрел, цитат цитатник, спина иголок, у ежа,
колок, острослов, улов ерша пересчитал всех сло-
нов не спеша, овечек, звёзд не хватило, вернее
времени на них, заснул, сник, льва не было прав-
ила обезьяна, игра стоила и не стоила свеч, как их
сжечь и сберечь, сразу, разделить и наполнить ва-
зу, всеми снами, а что будет с нами, любит не лю...