Чомусь люблю дивитись на вогонь...
Не той, що нищить, а на той, що гріє,
Що спомини з дитячих літ навіє,
Котрі зринають з маминих долонь.
О, цей прадавній Прометеїв скарб!
Він диктував поетам мудрі строфи...