Вир

Глава 123.
Так примерно оно развернётся, чтоб завязаться в новые узлы, а пока...

В высоком небе с закрытыми глазами бесцельно летел Густав, пропуская космический ветер сквозь себя.

Внизу - пыльный Южный. Карат шёл из игрового шатра с Пурпурным Лалом, ждущим его.

Шаман больше не нужен, согласие получено давно. Парень, дошедший до финала, ему завтра уступит бой-кобры и противника.

Навстречу же Карату шагал Бутон-биг-Надир, мокрый, рассеянный, в сопровождении Пса, предупредительного...

Глава 55.
Прошло время. Дабл-Пирит с Рутой разыскали Беста и стали бывать в Архи-Саду. Пребывание там же Гая стало крупной неожиданностью. Вначале неприятной и непонятной, затем только второе. Оба борца жаждали возвращения на левое крыло Южного, что целиком зависело от него.

Они ещё не искали примирения, но уже задумывались о нём. Признавали и свою долю вины на Рулетки. Гай молчал. Густав вне сомнений сделает охоту, а тут Гая интересовал Бест и никто кроме. Однажды на Общей Встрече, - она...

Глава 82.
Полудроиды обуви не носят. Не переносят, точней сказать. Украшения - обожают. Кто знает, что там делается в мирах затворников, но на континенте мода и пляски - вот красная нить сквозь торга и охоты. Даже хищники, чуждые кроме злых забав и веселья Мелоди любым наукам, историю представляют себе неплохо, как последовательную смену зримых атрибутов культур.

Акцент на внешнем столь велик, что в дроидской сфере вторые по величине семейства, окружающие четыре трона, многообразные...

Глава 92.
- Слышь, борец, или кто ты там, - буркнул в его сторону смотритель Пароля Унцито, - Техно такой рынок, на который предпочтительней приводить людей, хотя и без этого обойдёмся, чем уводить с него. Ты меня понял?

Те, что уже внутри, тут и пригодятся, ага. И споры тут решаются - словами.

Зыркнул на Густава разными глазами, по-детски ясными, напомнившими подкрашенное лакомство монпасье, прозрачную сладость с капелькой Впечатления внутри. Светло-карий и голубой под нахмуренным лбом...

Вітер тихо пройшовся по даху будинку рознісши пил здається столітньої давньості, місто завмерло в полуденну спеку на вулиці зрід видно було людей які поспішали, митушилися аби тільки заховатися від сонячних променів випікаючи кожну живу клітину планети. Хмари бігли за обрій не дивлячись в низ, розкривши наповну свої крила; вітер тихо і ніжно лелів її нужну шкіру і почервонівші очі від десятка слізних ночей, з даху багато поверхівки було видно всю красу міста гори які зеленими стінами оточили...

Квітів люди не шкодують. З легкістю руки вони їх зривають, топчуть їхні руки і йдуть далі, навіть не оглянувшись. І зовсім не важливо, що квіти згодом помруть на їхньому підвіконні. Це вже нікого не цікавить. Невже їм приємно дивитись, як погибають інші? Люди не вміють цінувати красу, так само, як не вміють цінувати все що мають.

Жила на світі одна квіточка. Її багато разів зривали, топтали, ненавиділи, але вона виживала. Та одного разу ця квітка обмерзла на морозі. Всі вже були покинули...

Вийшовши з городу я сідаю на лавку – гойдалку, випрямляючи натомлену копанням спину. Запаливши, глибоко затягуючись, милуюсь

тихим серпневим вечором. Хаотичний перебіг думок почав складатися

в ціленаправлений потяг для відправлення у вічність.

Відгриміло важкими грозами, відмолотилося стиглим зерном

соняшникове літо. «Цікаво яке воно вже на рахунку?».Повертаюся назад, у

початок свого осмисленого життя. Літо, скільки разів в дитинстві я тримав

його на руках, грався з ним...

Знайомство зі статтями Дарио Саласа і його книжками, дозволило поринути в мир маловідомої в нас герметичної філософії, іменованої на Заході «матір'ю всіх наук».

У світі психічної літератури зрідка виникають дійсні "ізюминки", які можуть бути доступні для усвідомлення не тільки лише спецові, та й рядовому читачеві, що не має за спиною спеціального диплома про вищу освіту.

І хоча спочатку виникнення книжки "Гипсосознание" не викликало сильного відгуку, її варіант у вигляді аудиокниги...

У нашому житті є інша мета — підняття рівня свідомості,

а не просто збільшення загального обсягу знань.
Інаят Хан Хідаєт

Тема самовдосконалення та розвитку людських якостей, можна сказати, вічна, при цьому мудрі люди часто повторюють, що найважливішим завданням для кожної людини є розвиток його власної свідомості.

Незважаючи на очевидну важливість теми, серйозних і якісних матеріалів, присвячених цьому питанню, не так вже й багато, хоча періодично все ж з'являються цікаві роботи...

Було це чи ні, хто зна?

Але жив серед хахалів, яких кацапи лають «хохлами» за оселедці, а також «мало росами» бо думають що ми зросту малого, такий собі чолов’яга на ім’я Ілля з Родини Муромазів. А Родина Муромазів була ловка й кріпка. За звичай вони мури де треба мазали. І так добре мазали, що кажуть ту кляту стіну в Бісовому Китаї теж його родичі мазали, але хто ж зна? Та і що нам його ті родичі муромази якщо вони в нашій казці аж ніхто! Але якщо таки родичі в нього були, хай їм грець, то...