Зори

Служив козак Микола на заставі,
Козак Сірко там військом керував,
Кував іділію в тамтешній владі
Отой козацький та бійцівський сплав!
Якось…
Стоїть Микола на посту у справі,
УХ! – стереже кордони усіх прав,
Тремтить гвинтівка змішаної граві…,
За пазухою в нього кілька страв…
Ось, тихесенько, ледве, непомітно
Дістав з кишені вороний стакан,
Налляв, запив, ой добре, смачно, гірко,
…і можна танцювати вже й канкан…
…не буде діла – на бойовому стані
Він командир, малий військовий цар...

Кум з Кумою у неділю,
У світанкові часи…
(Коли місяць в’є до моря
Стежку білої роси)
…згуртували літню волю,
Запозичив уві сні
Примхи вдячливої долі,
І пішли в базар – в ряди…
Королівство без кришталю
(Ринок мається в зорі
Зеленішою емаллю)
Люди ж ходять навкруги…
Тут, Вам, страви к оселедцю,
Крізь – тістечка, пироги,
Наш, підходить Кум, к яєчку,
Враз узяв – десятка три…
Наче добре, вельми справно
Відбувалися торги,
Мед, яйце, сирок та й сало
Силомить удвох тягли...

Мой милый сайт, как ты мне дорог!
Я так люблю твои страницы!
Был путь к тебе тернист и долог,
Но дал сполна мне насладится
Тобой бескрайний Интернет.
Твой радостный и ясный свет
Воспроизводит монитор,
Лаская образами взор
И наслаждение даря.

Мой милый сайт родной, заветный,
Идей и чувств людских обитель,
Я был поэт на рифмы бедный,
Теперь зажиточный твой житель.
Ты – мой источник вдохновенья,
Идей и чувств обогащенья,
Банк мыслей виртуальный мой,
Страна с загадочной душой...

Бежим, спешим, теряем ритм,
Пытаясь ветер уловить.
Летим, кружим листом упавшим,
Отчаянно пытаясь жить.

Норд-ост. Туман. Веселье. Дождь.
Зоря. Луна. Меня не ждешь.
Вперед стрелой не видя лжи,
Измены в страсти и любви.

Искрой под клейкой пеленой
Люблю тебя, живу с другой.
Хочу бежать, велят идти.
Продай себя! Меня купи!

Безумно все и так не нужно.
Осесть бы кругом дружным,
Детей растить, палить траву.
А я бегу, бегу, бегу.

Спить Глевтяк на салі і облизує боки,
Чіткі діла у справі і смажень – хоч-куди?!
Лежить і в салі тане, як зірка на зорі,
Милується зірницею у власному житті…
Сон-думка дошкуляє: дзвін чарки в самоті,
Десь біля вус вітає, як димові круги,
Братів усіх гукає в бельмесові ряди
На зборище яскраве – в бенкетні шабаші…
…і промайнув з упину цей хепі-енд у сні,
Вже ж сала попоїли, напились до свині,
В кишені порожнеча, аж ситі всі брати,
Тай, дякують смиренно і гей в свої шляхи…
…ілюзію...

Листья ложатся как пестрый ковер на травы
Спета последняя песня скворца над дубравой
Желтый и красный лист упадет, как капелька крови
Ты не простишься, уйдя, как последняя зоря..
И окинет взгляд печальный, взгляд усталый и немой
Все поля и последние травы.. но ты не захочешь остаться со мной..
Вот первые слезы упали на травы
Ты не захочешь остаться со мной у дубравы.

Я бачив очі кольору весни.
В них зелень травня, що росою вмилася.
Ті очі захопили мої сни
І у думках навіки оселились.

Колись за них романтики поети
Йшли на дуелі і на барикади,
А лицарі, відклавши арбалети,
Про них складали чарівні балади.

Я бачив очі кольору лісів,
Де все первинно-дике, романтичне.
Здається, колір цей на сто віків
Мене в спокої більше не полишить.

Я закохався в їхню глибину,
Що сяє блиском тисячі смарагдів,
В їх усмішку чарівну і живу,
І вже цьому не можу...

Я дивлюсь на небо,
А на небі зорі.
Я не розумію,
Звідки в світі горе,
Звідки біль і сльози,
І страшні недуги,
Вітер, дощ і грози
Злість, ганьба, наруга.
Звідки смерть і війни,
Жадібність і заздрість,
Сум і безнадійність,
Старість, безпорадність …
Я дивлюсь на небо
І про щастя мрію.
Звідки зло на світі,
Я не розумію…

Івано-Франківськ
14 листопада 2009р.

Продолжалась меж домами распря.
В той соревновательной борьбе
Дом Давида рос и укреплялся,
А Саула дом топырил пальцы
И весьма с натуги ослабел.

Родилось в Хевроне у Давида
Шестеро сынов от разных жён.
Не впустую тратил он либидо.
В начинаниях любых, как видно,
Бережённый Богом бережён.

Первенца ему Ахиноама
Изреелитянка принесла.
И другие отличились мамы -
Шестеро сынов, не так уж мало,
Ползунков одних - куча мала.

Первенец Амнон, задира самый,
Всех сильней был в играх до...

Лунная сказка...трепет и нежность...
Тихо со звездами шепчется мгла...
Музыка сфер--для души неизбежность--
Тронув струну,за собой повела.

В розовом мареве вспыхнув звездою,
Нитью серебряной,выси даря
Лунную сказку с туманной судьбою
Всполохом зорь осветила до дна.

Выцвела мгла под лучами рассвета,
В радужных нитях искрится душа...
Чистой Любовью,созвездием ветра
Следуя в ночь, улыбнулась луна...