Зори

Я мою любимую
нежно обнимаю.
И она в объятиях
тает от любви.
Милых слов ей напою,
их немало знаю,
И ласкаться буду с ней
до самой до зари.

С ней одной навеки быть,
лишь о том мечтаю,
Да встречать и провожать
зори только с ней.
От тепла её души
я как лёд растаю,
И с того мне станет жизнь
и легче, и светлей.

После долгого пути
встреча с ней желанна.
Я с любовью вновь её
нежно обниму.
Любоваться буду я
ею непрестанно,
И ласкать, да целовать
лишь её одну.

Православная Россия. Стихи

1.России православной эра
зажглась созвездием чудес!
Христова истинная вера
по высшей воле от небес
взошла, как дар святой Отчизне,
и в новый век привнесена,
всем долгим делом трудной жизни
предстателя возрождена.
В час тектонических изломов,
крушенья мира и потерь,
междоусобиц молний, громов
откроет мир небесный дверь!
России, Церкви, веры купно
миг единения настал!
Заботой патриарха мудрой
лик православья заблистал!
Цвети богатством, верой, правдой...

Лето, вечер, тишина, закат,
Алым сном, заря целует явь.
Господи, верни тот миг назад,
И навеки, в нём меня оставь.

В тишине и нежности заката,
Раствориться я хочу душой.
И за кромкой горизонта спрятать,
От чужих глаз, груз печалей мой.

Став ничем, там в мареве дрожащем,
Дымкой плыть, всегда вдали от всех.
Не жалеть о прошлом в настоящем,
Не желать, грядущим дням успех.

Я о том, что было не жалея,
Расплатился, жизнью души с ним.
В ней меня часть и я всё сильнее,
Становлюсь...

Горизонт со всех сторон,
Запад это, иль Восток:
Недоступен людям он,
Он всегда от них далёк.

Как всеобщий мир и братство,
Манит нежность зорь наш взгляд.
Но нам в них не оказаться,
Хоть восход то, хоть закат.

Оттого знать чуть печалит,
Взгляд наш, алых зорь краса,
Что сознание в нас знает:
Недоступны Небеса.

Понимает ум, а души,
Не хотят принять расчёт.
Верят, что мир будет лучше,
Только близость зорь нам врёт.

Можем мы лишь любоваться,
Горизонтов красотой.
Не дойти в...

Вона кохала серцем, а розум
Благав її усе припинити,
Була щаслива з ним, але вдома,
Благала більше їй не дзвонити.

Вона губила довге волосся ,
Вона не спала довго до ранку,
Та вийшло так, що здалося,
Що це була лише забаганка.

Вона шукала сенс в цьому світі,
А світ шукав її в своїх мріях,
Вона бажала к зорям летіти,
Та відчувала спокій в цих діях.

Коли гуляла о півдні цим парком,
То відчувала радість безмежну,
Тому що знову цим ранком,
Відчула, що від нього залежна.

Та...

У ясному небі найбільша, найкраща
Чарівна, як казка сіяла зоря.
Яка вона чиста, яка вона гарна,
Яка вона ніжна, яка осяйна!
Нікому нічого вона не казала,
Нічому нікого не вчила вона.
Вона лиш світила, вона лиш сіяла
Уся в тому світлі вона лиш жила.
Та небо сміялось, Земля посміхалась,
Бо кожному в душу світила вона.
Страріла планета, віки пролітали
Та в небі сіяла, сіяла зоря!

Знов – Ку-Ку, Ку-Ку – кукує міф «Кукушки» уві снах,
На природно рідній мові у могутніших лісах…
…й десь, у центрі ліса, з дуба незалежну пісню ллє:
Ой, Зо-Зу, Зо-Зу… Зозуля*…й щось «зозується» не те…

…крик зверта вона до долі – де ж оті яскраві дні?!
Й світить сонце, стають зорі, нема ж світу по весні?!
Може криз у самій волі, що блукає та реве?!
Відсутні ж зустрічі любові з вірою, що гниє!

Сіра ж пташка на природі спільну пісеньку веде,
На ланах та в щирім полі шлюбний гомін...

Я тебе ,милый друг, напою,
Как сливаются ночи в зарю,
Как бежит по тропе в этой дивной ночи
В белом платье открытость Души.

В нежном вальсе с луною кружа
В млечных звёздах искала Душа
Ту тропинку судьбы, по которой взошли
Её грёзы о море Любви.

И срываясь с небес высоты
В море падала искрой мечты.
И казалось всё ей,не достигнет никак
Её троп огневой звездопад.

Не спеши, милый друг, не спеши
В лунной ночи звездою вскружив,
Будут в зорях твоих звонче петь соловьи,
Ты сейчас к...

Не кажіть дурниці,
Краще - гей, заждіть -
Хлібом-сіллю жниці
Правду освятіть.
Квіти коло хати,
Гуси на ставку -
Україна-мати
Ніби у раю…
Та в лиху годину
Вітер сновигав -
Клав у домовину,
З мертвих піднімав…
І коли полями
Спалахи зорі
Жито цілували
Рідної землі -
То були махновці,
То була війна -
Українські ночі -
Хижий птах літа…
Думи невеселі,
Вітерець гуля,
Ходить по пустелі -
Журиться земля…
Та Махно завзятий
Вірить, що народ
(Годі вже чекати)
Зробить першим крок...

Не успею я, не успею я,
К горизонту до ночи опять.
Как всегда маня, как всегда маня,
Будет край неба вдаль убегать.

Снова тёмная, снова тёмная,
Ночь придёт, отобрав горизонт.
И спать должен я, и спать должен я,
Чтобы смог отдохнуть от забот.

Горизонт — мечта, горизонт — мечта,
Из разряда несбыточных он.
Зорь в нём красота, зорь в нём красота,
В нежность алую их я влюблён.

Жив покуда я, жив покуда я,
Любоваться на них буду здесь.
Легче трудная, легче трудная,
Мне дорога, пока...