Життя бумеранг

Так, я не пишу давно вершів,
Чому? Напевно болю було мало,
тепер, так вистачить цого,
напевно, кожному б на цій землі роздала.
Моя любов така примхлива діва,
Від неї я літаю наче птах,
а то ось так болить десь зліва,
Та люди кажуть, що це страх.
В моїх очах немає радостї, Вона,
кудись поділась, може і втекла.
Годинами дивлюсь на небо,
там хмаринки,
Та ім так холодно самим,
Я розумію іх , бо часто, на одинці
я залишаюсь з світом що німий.
Так,є кохання, воно – моє диво,
Та...

Сидять Куми на природі,
Ляси точать, пиво п’ють,
І як кажуть у народі:
Хай живе гуманний Суд!
…ось, питає Кум у Кума
(той, що має вище ранг):
Що за хрєнь ниць виглядає,
Наче, схоже – БУМЕРАНГ?!
Ой, це друже, мабуть лихо –
Крізь повітря проліта,
Гвинтокрилом кучеряво
Скрізь побило всі місця,
Тай – показує на гулю,
Що на лобі синню льє…
(Не злюбив миттєву кулю,
Дульку скручує з трьох пе…)
Ну…, так звій його до біса,
Каже важно господинь,
Ось, пішли до того ліса,
В злість...

Коли Життя втрачає сенс
і ціль ;
Коли уже не можеш посміхатись.
Коли упав на дно, а відчуття лиш біль,
Тоді напевно час перерождатись.
Прожити треба все що відбулось,
Все те що зараз відбувається прийняти.
Не звинувачувати долю і когось.
А серцем Бога просто обійняти.
Як птиця- Фенікс з попелу ожити.
Пробачити себе і тих хто зло чинив.
Тоді можливо щиро світ любити,
Свій шлях пізнати ,та його мотив.
Алла Тимошенко. 25.10.18

Квятковская Людмила
Была девчонкой «в теле».
А пацанва любила
Лишь тощеньких девчат.
На Люсю – ноль вниманья,
Все сквозь нее глядели...
Из будущего видно:
Не девочка, а клад.

Отзывчива, сердечна,
Умна и без заскоков.
Готова сделать в дружбе
Навстречу первый шаг.
А юность так беспечна...
Хоть кто-то у истоков
Формированья душ бы
Сказал бы:
-- Надо так... –

Была бы дружба с Люсей
Квятковской мне подарком.
Но я был не умнее
Всех прочих, а глупей...
Была б, наверно, лучшей...

Люди сами себе устроили
Апокалипсис-Состояние,
Где создались такие условия,
Что и служат им "Наказанием"!
Весь характер существования
В средствах массовой информации
Выбран НАШИМ голосованием,
Как и уровень деградации...

Верил напрасно в закон бумеранга,
И не моё, прилетев, больно бьёт.
Ложь клеветы, на ней терпит бумага,
И жизнь ком нервов, тревог и забот.

Телом он больше, а я духом крепче,
И не его, а себя сам боюсь.
Дров наломаю, мне жизнь искалечив,
Стиснул я зубы, во рту свинца вкус.

Гнев загоню вглубь, смиряя гордыню,
Чувства во мне, ум берёт под контроль.
Нет — не унижу поклоном я спину,
Но отступлю, расплескать не дав боль.

Вдох-выдох-вдох, жду баланса покоя,
В мире меня — изнутри и...

Пожовкле листя в парку лежить.
Про лiто спогад, щасливу мить…
Сезони року як людське життя,
Весна та лiто, осiнь, забуття…

Тарас Тимошенко
24.11.2016

- Что у тебя на лбу за шишка?
- Да демонстрировал детишкам,
Как бумеранги запускать.
Хоть не задел детей и мать...

День за днем на сонці висихають,
Мов росинки, роки небуття...
Мої діти більш за мене знають...
Та не знають, що то є - життя.

А чи жив, чи ні - сенсу немає,
Всупереч привітним небесам...
Чи кохав, чи був коханим... знаю,
Вірив і боровся - завше сам.

Вважаєш, що все знаєш?... Прокидайся!
Цікавою життя є кожна мить -
Радій, дивуйся, веселись, навчайся -
Лише верхівка айсберга стримить.