Ёшку

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Почему на твоей щеке
заблестела слезинка?
А быть может, дождинка
пала сверху в крутом пике.

Может, просто снежинки след.
Белоснежная, тает.
Иль букашки летают
и целуют они портрет.

Пусть лишь радость родит слезу.
И сияет свет в сердце,
очищает он герцы.
Дарят капли свежесть в грозу.

Пусть снежинки ласкают взгляд,
согревают твой холод.
Улыбнёшься – я молод,
впереди мгновений парад.

А с малышкой-букашкой пусть
улетит душа птицей...

-И еще очевидность одна:
-Будет кушать!-Вся бездна`! `n so on…
Досы`та!-Пока не видна!
Не замечай, босо`та!-Их нету!-Пральна!-Ни хрена!
-Лучшая для шпиона маскировка
(-Мы умеем!-Ето ловко!
Атеисты всех мастей
Лучшая:-Мы не знаем!-Не замечаем!-Еда бесе`й!
-Не признаем!-Эх, пожрем!-Нет!-Невидимого мира!
-Поедай!-Лохо`в, вампиры!)
В глубоком тылу врага невидимкой стать
-И могу спокойно жрать!
-Фо`мку дурака! Неверу`щего,-Вкусню-ущего!-Любую диверсию,-Соблазнять!.. Соблазнять!..-Твори...

Закоханий в тебе безтями
Серце палає допоки
Я зустрічі наші ціную
Хвилини, миттєвості, роки

Ціную слова твої щирі
настрій і посмішку милу
в́есну Ти приносиш в серце
Ти в серце приносиш силу

Закоханий в тебе безтями
В очі твої і душу
Я марю тобою ночами
Я бачити тебе мушу

Кохаю тебе без тями
Зі мною, ти мусиш бути
Ти в серці весняне сонце
Букет із троянди і рути

я в котре, і в котре дивлюсь в височінь
і бачу як падають зорі...
Я бачу, як місяць, по небу пливе
мов човен у синьому морі...

я бачу, минуле... дитинство моє
усмішку ... і перші тривоги
я бачу всі помилки, рани душі
успішні й невдалі дороги

я бачу кохання, взаємне і ні
безмежне й миттєве мов грози
я бачу бузок, чорнобривці, полин
тюльпани та гілки мімози

я знову, і знову дивлюсь в височінь
я бачу, то сонце, то хмари
я бачу весну і осінь життя
я бачу буденність і чари...