Йоги

Заплакані, замучені очі
Ці прокляті, недоспані ночі
Не бачу я нічого, ні сонця, ні неба
Нічого крім тебе мені вже не треба
Говорять янголи не плачуть
Нехай в мені його не бачать
Бо плачу за тобою милий
Бо ти в мене єдиний

Лякають мене ночі темні
І вчинки всі мої нікчемні
Я як в тумані заблукала
І що тебе втрачаю я не знала
Пробач за те що так кохаю
І далі як без тебе жити я не знаю

Не знаю кому як і що приносить біль,
Хоч більшість з вас його й не відчуває.
Мені ж, як кидають на рану сіль,
Несправедливість душу крає.

І крає не тому що я обділений чи здібний,
А тому, що доводиться мовчати.
Не доведеш нічого коли бідний,
Та все ж, так хочеться про це комусь сказати.

Що тільки роблять гроші із людьми!?
Не цінить більшість ні доброти, а деякі й любові.
Одна мета у їхньому простому, примітивному житті
Лиш обдурити й вкрасти, а потім жити на здоров’я.

Я не...

Ворвался в мою жизнь негаданно-нежданно…
Как ветер пролетел знобяще и желанно…

Я помогу тебе расправить крылья Светом…
Ты задаешь вопросы, ждешь на них ответов…

Энергии Любви и Кундалини-йога…
Рисунки для тебя и всё идёт от Бога…
Сейчас у нас с тобой переплелась дорога…

Хранитель-ангел – это я…
твоя изменится судьба…

Со мною повстречавшись вновь
Ты обретаешь МИР, ЛЮБОВЬ…

Сквозь сны, сквозь души, сквозь сердца
Летит энергия Творца…
И пенье мантр, блики звёзд,
Виденья...

Как тяжко мне любить на расстоянии,
Тебя не обнимаю, не целую, жадно я,
Смогу ль я выжить в этом состоянии?
Загадкой будет сложной для меня…

Тебя хочу к себе прижать и ощутить твоё тепло,
Всех в мире самых ценных благ, дороже для меня оно,
Вниманьем быть хочу обласкан, заворожен твоей красой…
С тобой любовью заниматься, никто не нужен мне другой!

Я буду лишь к тебе стремиться, с работы пулею лететь,
И йогой буду заниматься, чтоб многое с тобой суметь ;),
Лишь для тебя я буду нежен...

Иду я сумрачными днями.
Познанья, обнажая суть
Едва заметными штрихами.
Бежит к слиянью света путь.

Предчувствую Его сиянье.
И предвкушенье чистоты...
И вдруг, спадает заклинанье -
О йога, предомною ты!!!

Ты жизни смысл повсюду ищешь?
И рыцарем добра себя считаешь? –
На встречу счастью же шагни!
Сахаджа йогом став вдохни,
Цветы свободы – мудрость, состраданье,
Любовь навеки в сердце пригласи.

Я б превратился в цаплю счастья,
Что б дивные Твои черты
Впитать смог, и остаться
С Тобой, у ног своей мечты.

Что б наслаждаться мог Тобою,
Взглянув в бездонные глаза,
Что б упиваясь синевою,
Смогла взрасти любви лоза...

Любви томительные звуки,
Слетели с уст моих и вновь,
Несусь...

От рьяных занятий йогой
в чакрах могуч я стал!
Тантрой главы двуокой
стал крепче сама, чем сталь!

Обзавелся я третьим глазом,
прогонял свой взор сквозь козла.
И с таким небывалым счастьем
защищать стал ближних от зла..

Не давал соседу на водку,
жену отпускал лишь на час ...
В итоге сосед подло в драке
изничтожил мой третий глаз ...

Двумя глазами лишь зря,
перестал я быть прозорлив!
И жену сварливую зля,
теперь я совсем не ретив...

Азбука – исток науки, нам не даст пропасть от скуки
С буквы А, старинной АЗ начинаем свой рассказ

А – Начало алфавита, величава, знаменита
Аппетитна, аккуратна и со всех сторон приятна
А – аптекарь, антрекот, аппетит и апперкот
А – афиша и алмаз, что сияет прямо в глаз

Б – Булавка, бегемот, барабан, батист, бойкот
Булка с маком, блин с икрой, бутерброды с колбасой
Бивень что оставил мамонт, бундестаг, где чтят регламент
Бестолковая болонка, бинт, блондинка и буренка

В...

Ніч. Темно.
Зачиняв кацап своє вікно…
Піч. Тепло.
Кумач свій пхає під стегно…
Свічка. Скло.
Світло вимикає заодно…
Річка. Вапно.
Стовпи кордонні наведено…

Зір. Вікно.
Хохол заглядає крізь більмо…
Лаз. Темно.
Свій ліхтар кидає на вапно…
Газ. Сільпо.
Хутко натягає через дно…
Глас. Діньмо.
Злий кацап лається у вікно…

Світ. Будьмо.
Кацап хохлу все ще про одно…
Пінь. Ярмо.
Втирають очі братки його…
Линь. Вино.
Річка рветься як гниле рядно…
Русь. Давно.
Слов’янське усе...

Коли пустий, коли тебе немає,
Коли немов розсіялось тонке,
Не місце відчаю – таке в житті буває –
Не бійсь, ти віднайдеш своє, людське...

Але не серед інших чоловіків.
Ти йди туди – за соціуму край,
Серед дерев і квітів знайдеш ліки,
Лиш сядь, і в себе двері відчиняй.

Впусти туди спочатку першой тишу,–
То спокій, ніби мовчазне буття,
Але, прислухавшись, ти розпізнаєш риси,
Бо сповнена вона завжди життя.

Там десь струмок, хоч вдалині, а чути,
Напийсь із нього...