Йоги

М н е
завтра опять с Рахметовым
На гвозди,как йог, ложиться..
И с Песнею, им спетою, -
В революционеры стремиться.

Пульсирует мысль - биотоками:
Искрами б Юность поджечь!
Чтоб эгоизм - потоками -
Хлынул в душевную печь.

Ну,как ребята - воспримут,
Что в Жизнь с собой унесут?
И где эгоизм,вдруг, вынут -
Разумный - кому на суд?

И что для себя - отложат
В полочки юной души,
Чтоб выяснить и подытожить,
ЧТО в Жизни им совершить?

Своё Слово, знаю, скажут
О н...

Слепой кшатрий Абхимукти
стоял в Сарванг-асане
и мыслил о святом пути
посредством трех Дхарани
и двух Самадх: «Прабхакари»
и «Дхийна-Парамита»
И солнце злое от зари
добралось до зенита…
Он об архатстве помышлял –
поклонник махаяны…
и сутры наизусть читал
из «Дашабхуми-вхьяны».
Крутил из пальцев мудры он,
ждал Бодхисаттвы слова.
Сансару тыщу раз – мильон
прошел…опять и снова…
Он для себя буддизм открыл…
До этого был йогом…
И на санскрите говорил…
И рассуждал о многом:
Что...

Приветствую тебя славный рыцарь!
Крепки ли доспехи покрывающие твое имя?

2004-01-05 23:54:27

Lat:
Здорово.
Привлекательная у тебя поза.
2004-01-06 18:29:42

Lat:
Вызов

Неожиданный выпад - вызов,
Призыет отдать лести визу.
Врач ведёт себя, как провизор,
Глядя тупо в пустой телевизор.

На экране гневливые панки,
Разжигают игры перебранки,
И бросают сидящим, как дети
Шутки ради, вызовы эти.
2004-01-06 23:18:57

RJ-X:
Ветерок. Но слышан ли шелест?
2004-01-07 00:16...

Где поднимается восход
И взгляд направлен на восток
Морскими узлами
Вяжется йог.
Дождь прошел
Смыв все на пути,
Странная история
Теперь позади…
Иррационально подобранны
Бессюжетные волны частот,
Сознание раскованно,
И мир сорвался с орбит.
Нет сравнений впереди,
И не чего оставить позади.
Пустой суммарный алгоритм
На месте разбитой стены.
Художник больше не пишет,
Завис он в идейной нише…

Чей-то недопитый кофе
На пустом столе,
Кто-то затих в предрассветной дымке.
Мир...

Партийный комитет рещил:
-- Будь командиром в стройотряде! –
Непослушаньем не грешил:
-- Есть! – Принял пост не славы ради,

А просто выполнял приказ,
Как требует устав партийный
От ленинцев, сиречь, от нас...
И вот хронограф событийный:

В высотке собран комсостав –
И нам представлен Тимофеев,
Юрфаковец по праву стал –
Один из славных корифеев --

Главнейшим в сводном ССО
Большого университета...
Пообсуждали, как, с чего
Начнется трудовое лето.

Потом был медосмотр... Кошмар...

Яскравий промінь ясного кохання,
Зігрів мене на лагідних своїх долонях
Виконуючи всі прохання і бажання,
Приніс він радість та красу з собою

На все життя я вдячна буду небу,
Його блакить, натхнення та краса
Мене втішали, коли біль ганебна,
Хотіла вирвати любов з мого життя

Ти, мовби диво, в теренах моїй душі
Запобігаєш зникненню кохання, мрій,
Для тебе всі мої поеми, та мої вірші
Ти, рятівник від зла, людського мій..

Ти їдеш від мене, у справах, далеко-далеко
Сумую і дуже, страждаю, одна, я без тебе,
Життя сенс втрачає, жах, сила силенна,
Хмарин, заслали усміхнене сонечком небо.
Тяжко, життю пробиватись крізь спогади скрути.
І серце у грудях с моїх стукотить мов саженне
Не уявити, як без тебе життя біднесеньке буде,
Ти частина його дорога мені, і навік невід’ємна
Ти їдеш , все, сталось так, швидко, відразу,
Ми тільки з тобою сприймати життя почали,
А можна, з тобою, коханий, поїхати разом?
Тому...

Я знаю, що життя складне,
Я знаю, що його прожити треба,
Але чомусь, коли живеш,
Не бачиш тих, хто йде до тебе.

Я йду, а ти не помічаєш,
Я говорю, а ти мене не чуєш,
Коли я плачу, ти уваги не звертаєш,
Для тебе навіть не існую я.

Ти живеш своїм життям,
Яке мені вже остогидло!
Не можу бачити тебе таким дитям,
Це ж не ти… набридло!

Для мене мука є любити
Того, хто привик за все,
Навіть за кохання, заплатити.

Що ж мені робити?
Люблю тебе, люблю і все.
Та знай, не буду за...

Заплакані, замучені очі
Ці прокляті, недоспані ночі
Не бачу я нічого, ні сонця, ні неба
Нічого крім тебе мені вже не треба
Говорять янголи не плачуть
Нехай в мені його не бачать
Бо плачу за тобою милий
Бо ти в мене єдиний

Лякають мене ночі темні
І вчинки всі мої нікчемні
Я як в тумані заблукала
І що тебе втрачаю я не знала
Пробач за те що так кохаю
І далі як без тебе жити я не знаю

Не знаю кому як і що приносить біль,
Хоч більшість з вас його й не відчуває.
Мені ж, як кидають на рану сіль,
Несправедливість душу крає.

І крає не тому що я обділений чи здібний,
А тому, що доводиться мовчати.
Не доведеш нічого коли бідний,
Та все ж, так хочеться про це комусь сказати.

Що тільки роблять гроші із людьми!?
Не цінить більшість ні доброти, а деякі й любові.
Одна мета у їхньому простому, примітивному житті
Лиш обдурити й вкрасти, а потім жити на здоров’я.

Я не...